Перенесення мощей святого первомученика Стефана

2/15 серпня Православна Церква вшнаовує День пам’яті Перенесення мощей святого первомученика Стефана.

Коли іудеї побили камінням святого архідиякона Стефана, то залишили його тіло без погребіння на поживу звірам та птахам. Більше як через добу після цього єрусалимський законовчитель Гамаліїл послав уночі мужів забрати мощі первомученика.

Він поховав їх у печері в новому гробі в поселенні Кафаргамалі, що належало йому. Там пізніше поховали таємного учня Христа – іудейського начальника Никодима, сина Гамаліїла Авіва й самого святого Гамаліїла.
Через багато років за царювання благочестивих християнських царів мощі святих були чудесно знайдені.
Якось пресвітеру Кафаргамали Лукіану явився в сонному видінні якийсь високий прекрасний муж у білому вбранні та назвав його на ім’я. Він наказав Лукіану передати Єрусалимському святителю Іоанну, щоб той негайно відкрив гріб, де мощі їхні лежать у недбальстві.

Сповнений жаху, Лукіан запитав у того мужа, хто він такий і хто разом із ним почиває. Муж повідомив, що він – учитель апостола Павла Гамаліїл, який похований в одній печері з первомучеником архідияконом Стефаном, іудейським начальником Никодимом та сином своїм Авівом. Потім прекрасний муж розповів наступне.

Никодима, який навчився святої віри від Господа Іісуса Христа, іудеї хотіли вбити, як і Стефана, але не здійснили свого наміру, бо він був родичем Гамаліїла, який користувався загальною повагою.

Вони відібрали його майно та вигнали з безчестям з Єрусалима. Тоді Гамаліїл прийняв Никодима до себе та утримував його до смерті, після чого поховав поруч зі Стефаном.

Разом зі своїм сином Авівом Гамаліїл прийняв Святе Хрещення. Невдовзі після цього на двадцятому році життя Авів відійшов до Господа, будучи непорочним від материнської утроби. Батько положив його тіло в печері, де були поховані Стефан та Никодим. Там Гамаліїл заповідав покласти і своє тіло, що потім і зробили.

Коли прекрасний муж повідомив все це Лукіану, то останній запитав, де ж шукати їхні мощі. У відповідь він почув, що вони лежать з південного боку поселення на ниві Делагаврі.

Після цього Лукіан прокинувся, прославив Бога та почав просити, щоб це видіння повторилося тричі, бо боявся бісівського обману. Тоді Гамаліїл йому явився вдруге й втретє.

На другий раз він розповів, як розрізнити, де чиї мощі лежать у печері. Для цього він приніс Лукіану чотири корзини з квітами. Першу золоту корзину з червоними квітами він поставив праворуч священнослужителя зі східного боку, другу золоту з білими квітами – з північного боку, а третю таку ж саму та четверту срібну з жовтими благовонними шафранами – на західному боці навпроти першої корзини. Розташування кожної корзини означало розташування гробів святих у печері – відповідно Стефана, Никодима, Гамаліїла та Авіва.

Під час третього явлення Гамаліїл вже з погрозою наказав Лукіану йти до архієпископа та розповісти про те, що бачив, а також наказав на місці знайдення чесних мощей спорудити церкву.

Тоді Лукіан пішов до Єрусалимського святителя та розповів йому про чудесні видіння й отримав від нього повеління знайти чесні мощі. Коли ж мощі знайшли, архієпископ Іоанн разом із єпископами Єлевферієм Севастійським та Єлевферієм Ієрихонським відкрили гроб святого Стефана. Тієї ж миті затрусилася земля, почувся Ангельський спів і на далеку відстань рознеслися дивні пахощі. Близько сімдесяти хворих чудесно зцілилося від своїх недугів. Ця подія сталася в 415 році.

Після цього неподалік від печери на пагорбі збудували церкву. В ній поклали тіла Никодима, Гамаліїла та Авіва. Мощі святого Стефана перенесли в Єрусалим та поклали в церкві на Сіоні.

Невдовзі благочестивий сенатор Олександр спорудив кам’яну церкву на честь Первомученика, куди й перенесли його мощі.

Згодом Олександр захворів і відчув наближення своєї кончини. Тоді він заповів покласти його тіло біля мощей Стефана у ковчезі, що був подібний до раки святого. Що й було зроблено.

Дружина Олександра Іуліанія овдовіла в молодому віці. Вона не бажала знову виходити заміж, хоча багато чоловіків прагнули взяти її за дружину. Коли їй набридло докучання одного знатного начальника, вона вирішила забрати з Єрусалима тіло свого покійного чоловіка та повернутися з ним на батьківщину в Царгород.

Оскільки архієпископ не давав дозволу відкопати рештки померлого вісім років тому Олександра, то Іуліанія досягнула своєї мети через царський дозвіл на це. Тоді, змушений обставинами, архієпископ благословив забрати тіло.

А Іуліанія нібито випадково замість останків свого чоловіка взяла мощі Стефана й відправилася з ними у Царгород. По дорозі від мощей святого звершувалися чудеса.

У Царгороді за наказом царя мощі святого хотіли внести в царський палац. Однак мули, запряжені в колісницю з мощами, зупинилися біля Костянтинових бань, і ніхто не міг їх зрушити з місця. Зрештою, один мул сказав людським голосом, що святий Стефан бажає бути покладеним на цьому місці. Тому за царським наказом невдовзі там спорудили кам’яний храм на честь Первомученика, де й поклали його чесні мощі.
Слава Богу вовіки. Амінь.