День пам’яті святих мучеників Лаврентія архідиякона, папи Сікста та інших із ними

10/23 серпня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Лаврентія архідиякона, папи Сікста та інших із ними.

Святий Сікст походив із Афін та був філософом. Згодом він став учнем Христовим, прийшов у Рим і після мученицької кончини папи Стефана його поставили на архіпастирський престол.

У той час стати папою означало добровільно прийняти на себе подвиг страждань. Тому святого Сікста схопили й разом із кліром ув’язнли в темниці за наказом римського правителя Валеріана. Це сталося за царювання нечестивого Декія (249 – 251 рр.).

Згодом разом із дияконами Феліцісімом та Агапітом папа Сікст представ перед царем та епархом у храмі Телюди. На пропозицію царя принести жертву богам та стати начальником над усіма жрецями, святий сказав, що завжди приносить чисту й непорочну жертву Єдиному Істинному Богу.

Тоді за царським наказом Сікста та дияконів відвели в храм Марса, щоб вони звершили там жертвоприношення. Однак святі відмовилися, і їх повели до Мамертинської темниці.

На шляху до місця ув’язнення Сікста зустрів архідиякон Лаврентій і почав його просити, щоб той узяв його з собою. Але святитель не погодився на це і порадив, допоки ще є час, роздати бідним та нужденним церковні скарби. При цьому Сікст передрік Лаврентію великий подвиг за істинну віру. Архідиякон послухався папу й взявся виконувати його настанови.

Він прийшов у дім благочестивої вдови Кіріакії, в якої переховувалося від гонителів багато християн. Лаврентій пожертвував їм срібло, одяг та інші потрібні речі й почав омивати всім ноги. Після цього він чудесно зцілив вдову від сильного головного болю.

У домі благочестивого мужа Наркіса також зібралися християни. Лаврентій відділив їм частину скарбів, омив їхні ноги та зцілив сліпого чоловіка.

Після цього святий пішов у Непотіанові печери, де переховувалося близько семидесяти віруючих у Христа. Там Лаврентій віддав останні гроші, за звичкою омив християнам ноги та пішов у храм Телюди, куди, як стало йому відомо, повели на суд папу та дияконів.

Після чергової невдалої спроби схилити святих до жертвоприношення богам, Декій із Валеріаном наказали знову вести їх у храм Марса. Цар із єпархом сподівалися, що папа та диякони все ж таки принесуть жертви. У разі відмови святих наказано було вбити.

Коли Сікст наблизився до язичницького храму, то помолився Богу, й храм частково зруйнувався. При цьому ідол, що там знаходився, розбився.

У цей час архідиякон Лаврентій почав кричати до Сікста, щоб той не покидав його, і повідомив, що роздав довірений йому скарб. Це почули воїни й схопили архідиякона, а Сікста, Феліцісіма та Агапіта вбили.

Невдовзі Лаврентій також представ перед царем, якому доповіли, що святий заховав скарб, отриманий від єпископа. Цар доручив архідиякона епарху Валеріану, а той в свою чергу воєначальнику Іполиту, який був тюремним наглядачем і ув’язнив святого в темниці.

Там Лаврентій хрестив сліпого грека Луцилія, який під час Хрещення дивним чином прозрів. Про це взнали інші сліпці й почали приходити до святого. Лаврентій призивав ім’я Боже і повертав сліпим зір.

Ці чудеса привели до віри в Істинного Бога Іполита, і він прийняв Святе Хрещення разом зі своїми домашніми.

Згодом Валеріан наказав привести до себе Лаврентія й почав допитувати його про скарби. Тоді святий попросив, щоб йому дали два-три дні, та пообіцяв відкрити скарб. Валеріан послухався архідиякона й доручив його на три дні Іполиту.

За цей час святий зібрав у домі воєначальника багато бідних, болящих, вдів і сиріт, і у визначений день привів їх до Декія та Валеріана. Лаврентій сказав царю та епарху, що в цих людях, як у ємкостях, знаходяться скарби, і той, хто вкладає в ці ємкості своє майно, з надлишком отримує його в Царстві Небесному.

Цей вчинок Лаврентія розгнівив царя та єпарха, і після невдалої спроби навернути святого до ідолопоклонства, вони наказали його катувати.

Спочатку мученика нещадно били залізними палками з гострими зубцями, а потім залякували різними знаряддями катувань і намагалися дізнатися в нього, де знаходяться інші християни.

Проте зусилля мучителів виявилися марними. Святого продовжили бити, при цьому його боки обпалювали розжареними залізними пластинами.

Зрештою, Лаврентій почав молити Господа, щоб Він прийняв його душу. Тоді почувся Голос із Неба, який сказав святому, що йому належить перетерпіти ще багато страждань. Потім архідиякона знову нещадно били, а він молився Богу.

У той час один із воїнів на ім’я Роман бачив пресвітлого юнака, який обтирав мученику рани. Тоді Роман увірував у Христа і його обезголовили. Лаврентія ж тимчасово ув’язнили.

Коли святий востаннє представ перед мучителями та відмовився від ідолопоклонства, його почали палити на залізній решітці. Присутній при цьому народ дивувався жорстокості царя, а Лаврентій дякував Богу. Під час цього катування мученик помер. Його тіло, потай забране Іполитом, християни поховали з честю. Кончина святого настала в 258 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.