День пам’яті святих мучеників Фотія та Анікіти

12/25 серпня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Фотія та Анікіти.

Нечестивий імператор Диоклетіан, що царював у 284 – 305 рр., розпочав жорстоке гоніння на християн по всій Римській імперії. У місті Нікомидії, що у малоазійській області Віфінії, він наказав поставити посеред міста різні знаряддя катувань та приготувати звірів, щоб устрашити віруючих в Істинного Бога.

Серед жителів Нікомидії тоді був благородний коміт Анікіта. Він сповнився божественної ревності, прийшов до царя та сповідував перед ним Господа Іісуса Христа. Язичницьких богів Анікіта назвав глухими та бездушними й повідомив, що християни не бояться ніяких мук.

Ці слова розлютили Діоклетіана і він наказав обрізати святому язик. Проте, коли це зробили, мученик продовжував чітко говорити і славити Бога.

Потім Анікіту почали бити волячими жилами. Від цього катування оголилися кістки мученика, але він мужньо терпів біль і проповідував Христа народу.

Тоді цар вирішив віддати святого на поживу леву. Однак лев, всупереч сподіванням, не розтерзав Анікіту, а лестився до нього. Святий за це дякував Богу й просив допомоги, щоб удостоїтися нетлінного вінця.

Коли мученик завершив молитву, стався землетрус. Під час нього зруйнувався храм Геркулеса разом із ідолом та частиною міської стіни. При цьому загинуло багато ідолопоклонників.

Розгніваний цим Диоклетіан наказав обезголовити Анікіту. Проте це не вдалося зробити, оскільки руки ката раптом ослабли, він впав на землю й лежав нерухомо.

Тоді за наказом царя мученика прив’язали до колеса, розташованого між гострими залізними прутами, і розпалили під ним вогонь. Коли Анікіту почали обертати, раптом колесо зупинилося, а вогнище згасло.

Зрештою, щоб вбити святого, його кинули в котел із розтопленим оловом. У той час всі побачили, як разом із Анікітою в котел увійшов Ангел, і мученик залишився неушкодженим.

Родич Анікіти, Фотій, сміливо вийшов на місце катування, обійняв та поцілував мученика і сказав царю, що його боги – ніщо. Розлючений Диоклетіан одразу наказав убити Фотія, але воїн, який підняв меч для виконання царського наказу, замість того, щоб вдарити мученика, вдарив себе по колінах і помер.
Тоді Анікіту та Фотія закували в ланцюги й ув’язнили. Через три дні вони знову предстали перед імператором і після відмови від ідольського жертвоприношення зазнали нових катувань. Мучеників стругали залізними кігтями, обпалювали вогнем, били камінням, але вони при цьому не відчували болю, і Господь зберігав їх неушкодженими.

Потім святих за ноги прив’язали до диких коней, і ті тягнули їх. Однак і цього разу мученики не постраждали. Пізніше Анікіту та Фотія вкотре побили й натерли їхні рани оцтом, після чого святих знову кинули в темницю.

Коли мученики перетерпіли 3-річне ув’язнення, їх замкнули в кам’яній бані, яку за наказом царя розпалювали протягом трьох діб. Там, заради порятунку святих, потекло дивне джерело води, що приносило їм прохолоду.

На третій день сторожа відкрила баню й побачили Анікіту та Фотія живими та неушкодженими. Щоб переконатися в цьому на власні очі, до бані прийшов сам Диоклетіан. Тоді мученики сказали йому, що вони перемогли його в усіх муках. Розлючений правитель наказав закувати святих у кайдани, а сам почав думати, як їх умертвити.

Згодом за царським наказом спорудили величезну піч. До неї разом із Анікітою та Фотієм Диоклетіан наказав кинути усіх християн, які тільки знайдуться. Християни не стали чекати, щоб їх розшукали, а самі всіма сім’ями пішли на смерть за Христа.

Першими в розпалену піч увійшли Анікіта та Фотій, а за ними слідом – велика кількість віруючих у Істинного Бога. В полум’ї страждальці дякували Господу й молили Його прийняти їхні душі. Під час такої молитви вони спочили. Лише Анікіта та Фотій залишалися живими протягом трьох годин, після чого також відійшли до Бога. Їхні тіла Диоклетіанові слуги витягнули з печі цілими та неушкодженими.
Слава Богу вовіки. Амінь.