День пам’яті святого мученика Патрокла
17/30 серпня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Патрокла.
Святий Патрокл жив у місті Трікассіні, в Галлії, за царювання нечестивого імператора Авреліана (270 – 275 рр.). Він був багатою людиною й жив богоугодно.
Патрокл ревно молився Богу, старанно читав Святе Письмо, а своє багатство роздавав бідним.
За доброчесність святий отримав від Господа дар зцілення недугів і владу над нечистими духами, оскільки чудесно зцілював хворих і виганяв із людей бісів.
Якось в місто Трікассін прибув сам цар. Він почув про Патрокла й наказав привести його до себе. Коли святий представ перед царем, то сміливо сповістив віру в Істинного Бога й відмовився від поклоніння несправжнім богам.
Цар Авреліан почав погрожувати Патроклу й сказав, що віддасть його на поталу вогню, якщо він не звершить язичницького жертвоприношення.
На це святий відповів, що він вже приносить себе в жертву Своєму Богу, Який призиває його до мученицького вінця.
Тоді за царським наказом на ноги мученика наклали розжарені залізні кайдани, а руки зв’язали розжареними залізними веригами й вкинули святого в темницю.
Через три дні Патрокла привели на публічне судилище, і цар Авреліан знову запропонував йому заради порятунку принести жертву богам. Однак святий був непохитним у своїй вірі й під час розмови з імператором показав нікчемність язичницьких богів та сказав, що язичники поклоняються марному та пустому.
Слова Патрокла розлютили царя, і він засудив мученика до усікновіння мечем. При цьому Авреліан наказав умертвити святого в болотистому місці, щоб його тіло не могли поховати за звичаєм, і , щоб його зжерли звірі та птахи.
Тоді воїни взяли Патрокла й повели до ріки Секвани. Святий Мученик у той час молився Богу, щоб його кров пролилася на сухому місці, й просив Господа наказати йому перейти ріку на протилежний берег.
Господь почув молитву Свого раба: очі воїнів раптом затьмарилися, вони перестали бачити святого. А він тим часом перейшов ріку. При цьому вода навіть не сягала йому колін, хоча ріка була великою та глибокою.
На іншому березі мученик піднявся на гору й почав молитися.
Воїни, що вели Патрокла, дуже засмутилися. Вони боялися царського гніву, бо думали, що цар вб’є їх самих.
Коли вони говорили про це, до берега на човні приплила жінка-язичниця. Вона почула їхню розмову й повідомила, що бачила мужа, якого вони шукають, на іншому боці річки, на горі.
Воїни одразу ж переправилися на протилежний берег і знайшли Патрокла. Вони ще раз запропонували йому принести жертви богам, але він відмовився від цього і сповідував свою віру в Істинного Бога.
Тоді воїни усікли святого мечем і відкинули його голову далеко від тіла.
Свідками цього були двоє убогих похилого віку, які приймали від Патрокла милостиню. Вони тимчасово заховали тіло та голову мученика й розповіли про те, що сталося, протопресвітеру Євсевію.
Протопресвітер разом із дияконом Ліверієм прийшов уночі на те місце й потай поховали тіло святого.
Чесна кончина Патрокла настала близько 275 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
