День пам`яті преподобного Пимена Великого

27 серпня/ 9 вересня Православна Церква вшановує пам`ять преподобного Пимена Великого.

Преподобний Пимен був родом із Єгипту. Разом із двома молодшими братами він пішов в один із єгипетських монастирів і прийняв чернецтво.

Через декілька років після цього їхня мати засумувала й бажала побачити своїх синів. Вона прийшла в монастир, але вони не захотіли побачитися з нею й замкнулися в келії.

Матір стояла біля дверей і гірко плакала. Святий Пимен запитав у неї, де вона хоче бачити їх: тут чи у майбутньому житті, і сказав, що якщо вона потерпить і не побачить їх тут, то вони сподіваються неодмінно зустрітися з нею там. Мати відповіла, що вважає за краще бачити їх у вічності, і, втішившись, пішла з великою надією.

Блаженний Пимен жив із безперервною молитвою та в трудах, пригноблював свою плоть і підкоряв її духу. Здобувши успіхи в чернечих чеснотах, він зійшов на вершину безпристрасності й став найславнішим із усіх пустельних отців.

Через деякий час правитель тієї країни захотів побачити святого Пимена й послав до преподобного вісника з проханням дозволити прийти до нього.

Старець, боячись, що порушиться його безмовність, відмовився від зустрічі з князем. Однак той, не покидав свого наміру й взяв ніби за якусь провину сина сестри старця й посадив його в темницю. Своїм слугам він сказав, що якщо прийде авва Пимен, то відпустить юнака, якщо ж ні, то того чекає покарання, бо проступок його надто великий.

Тоді сестра преподобного прийшла до святого й почала грюкати в двері його келії, спочатку зі сльозами, благаючи піти до князя, а потім, докоряючи старцю та звинувачуючи його в немилосердності. Проте святий не прийняв її.

Тоді князь повідомив, що відпустить юнака, якщо Пімен напише йому хоча би листа з клопотанням про звільнення. І багато хто радив старцю написати листа князю.

Старець написав листа, але в ньому зазначив, щоб князь наказав добре розслідувати справу, і якщо знайдеться що-небудь достойне смерті, то нехай юнак помре, щоб через тимчасову кару уникнути вічних мук. Якщо ж юнак не виявиться достойним смерті, то нехай буде покараний за законом і відпущений.

Прочитавши таке послання старця, князь здивувався його розуму та доброчесності й відпустив юнака. Преподобний Пимен, уникаючи суєтної слави, пішов в інше місце й довгий час мандрував різними країнами. Потім він знову поселився в єгипетській пустелі й жив у ній до старості. Він став духовним отцем багатьох монахів.

Святий Пимен багато повчав своїх учнів і, повчаючи смиренномудрості, для прикладу розповідав таке сказання про якогось старця (можливо, про себе самого).

Поблизу Царгорода в пустельному місці жив монах-єгиптянин. Якось проходив там цар Феодосій (Молодший). Почувши про монаха, він переодягнувся в одяг воїна й пішов до старця.

Монах же не впізнав у ньому царя. Побачивши у старця сухий хліб, цар попросив благословення трохи поїсти. Монах налив води в посудину, насипав солі та поклав сухий хліб, і вони разом їли.

Після трапези цар зізнався, хто він такий, і сказав, що ніколи ще не їв із такою насолодою хліб і воду. Монах же відповів, що вони, монахи, приймають їжу з молитвою та благословенням, і через те проста їжа буває смачною. У будинках же мирян приготування страв відбувається без молитви, зі сварками та пустими розмовами, і через те їжа не отримує благословення, яке може її усолодити.

Поцілувавши старця, цар пішов і з того часу почав дуже шанувати його. Монах же, боячись через шану людську втратити благодать Божу, втік звідти й повернувся в Єгипет.

Одного разу якийсь монах сказав старцю, що скоїв тяжкий гріх, і запитав, чи достатньо йому провести три роки в покаянні. Старець відповів, що три роки – це багато і, якщо людина покається від усього серця й твердо вирішить більше не повертатися до гріха, то Бог прийме і трьохденне її покаяння.

Відомо багато мудрих висловів святого Пимена. Ось деякі з них.

“Подібно до того, як бджоли тікають від диму, дозволяючи людям користуватися солодкими плодами їхньої роботи, так спокоєм тіла відганяється від душі нашої страх Господній, і вона втрачає всяку добру справу”.
“Коли людина має намір будувати дім, то збирає багато предметів, з яких можна його побудувати; подібно до цього й ми легко збудуємо в собі дім духовний, якщо візьмемо по невеликій частинці від кожної чесноти”.
“Коли ми покриємо гріх брата свого – і Бог покриє наші гріхи, а коли ми відкриємо гріх брата і Бог викриє наші гріхи”.

Якось із далекої країни прийшов до Преподобного монах. Він прагнув отримати від подвижника повчання, і почав розмовляти зі старцем про небесне.

Старець на це йому нічого не відповів. І лише, коли монах зізнався святому, що перебуває в полоні пристрастей, та попросив у нього поради, тоді отримав від святого спасительне повчання.

Блаженний Пимен був таким смиренним, що часто, зітхаючи, говорив: «Менекинуть у те ж місце, куди буде кинутий сатана!»

Проте Господь підніс Свого раба в місця, де перебувають святі Ангели, в поселення праведних і преподобних. Помер святий Пимен близько 450 р. у 110-річному віці.
Слава Богу вовіки. Амінь.