День усікновення голови святого Пророка, Предтечі Господнього Іоанна

29 серпня/11 вересня Православна Церква вшановує День усікновення голови святого Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.

Святий Великий Іоанн Предтеча Господній, який удостоївся хрестити Господа нашого Іісуса Христа у водах йорданських, сподобився і мученицької кончини. Його ув’язнили та закували в кайдани за наказом правителя Галілеї Ірода Антипи. Він був сином царя Ірода – вбивці 14 тисяч вифлеємських немовлят.

Причиною ув’язнення Іоанна стало те, що він викривав Ірода у перелюбі та кровозмішенні. Цар Ірод, зваблений красою Іродіади, дружини свого брата Филипа, вступив із нею у гріховний зв’язок. Також він прогнав свою законну дружину, дочку Аравійського царя Арефи, і почав жити з перелюбницею.

Ірод Антипа поважав Іоанна, раніше прислухався до його слів та робив добрі справи. Він не хотів вбивати святого й боявся це зробити, оскільки через вбивство Пророка Божого народ міг підняти заколот. Іродіада ж запекло ненавиділа Іоанна й бажала його смерті.

Одного разу, коли Ірод влаштував бенкет із нагоди дня свого народження та зібрав до себе всіх князів, воєвод, старійшин і правителів областей, дочка Іродіади безсоромно танцювала перед ними.

Її танець дуже сподобався захмелілому Іроду, і він із клятвою пообіцяв дівиці дати все, чого б вона не попросила у нього, навіть до півцарства.

Танцівниця ж пішла до своєї матері та розповіла про дану їй обіцянку. Тоді Іродіада навчила її попросити у Ірода на блюді голову Іоанна Хрестителя.

Навчена своєю матір’ю дівиця зажадала смерті святого. Це засмутило окаянного Ірода, але він не хотів порушити свою обіцянку та наказав відсікти голову свтому Пророку.

У темницю до Іоанна послали ката, який і обезголовив його. Голову святого, з якої ще крапала кров, принесли на блюді прямо на бенкет, як якусь страву.

Проте голова, немов жива, промовила ті ж самі слова викриття, які говорила раніше: «Не належить тобі мати дружину Филипа, брата твого».

Всіх присутніх охопив жах. Дівиця ж взяла голову та віднесла своїй матері. Та зі злорадством поглумилася над чесною головою Іоанна, колола їй голкою язик і закопала її у потаємному місці.

Іродііада боялася, що Іоанн може воскреснути, якщо його голову поховають разом із тілом. Тіло ж Предтечі Господнього забрали його учні та поховали у Севастії.

Після вбивства Іоанна Ірод звершив ще більш страшний гріх. Він поглумився над Господом Іісусом Христом під час Його хресних страждань. Це сталося тоді, коли правитель Іудеї Пілат послав Господа Іісуса, Який виріс в галілейському місті Назареті, на суд до Ірода, що правив Галілеєю.

За свої беззаконня Ірода покарав Бог. Беззаконний цар втратив царство й життя. Страшна доля чекала також Іродіаду та її дочку.

Аравійський цар Арефа, щоб помститися за безчестя своєї дочки, зібрав військо та пішов війною на Ірода. Ірод зі своїми воїнами вийшов йому назустріч. Відбулася гаряча битва, під час якої іудейських воїнів повбивали, а Ірод ледве втік.

Римський кесар позбавив після цього Ірода влади й зіслав разом із незаконною дружиною та її дочкою спочатку в місто Ліон у Галлії, а потім в іспанське місто Ілерду. Там в нещастях та бідності Ірод провів решту своїх днів.

Дочка Іродіади загинула жахливою смертю. Якось вона переходила через вкриту льодом річку Сікоріс. Раптом лід проламався, дівиця занурилася у воду, і дві великі крижини стиснули її шию. Вона зависла у воді та не могла дістати ногами до дна. Річкова течія коливала її безпорадне тіло, поки лід не перерізав їй шию. Тіло танцівниці знайти не змогли, а голову принесли до Ірода та Іродіади, як колись голову Іоанна Предтечі.

Про смерть беззаконного Ірода та окаянної Іродіади розповідає передання, що земля розступилася та поглинула їх живцем.

Святий Хреститель Господній Іоанн після кончини зійшов у шеол, де обрадував святих праотців звісткою про пришестя у світ Спасителя. Таким чином він став Предтечею Христа, як на землі, так і у пеклі, оскільки благовістив і живим, і мертвим про наближення Царства Небесного.

Після воскресіння із мертвих Сина Божого Іоанн разом із праведниками відійшов на Небо й удостоївся від Господа багатьох нетлінних вінців.
Слава Богу вовіки. Амінь.