Свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього

14/27 вересня Православна Церква святкує Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

У 306 – 312 рр. у Римі царював Максенцій. Він жорстоко поводився з народом і жив розпусно. Через це піддані потай послали прохання царю Костянтину, який на той час жив у Британії, прийти і звільнити їх від влади тирана.

Спочатку Костянтин намагався по-дружньому переконати Максенція припинити гнобити народ, а коли це не вдалося, то з військовою силою пішов на нього.

Перед початком воєнних дій Костянтин звернувся з молитвою до Істинного Бога і просив дарувати йому знамення перемоги над супостатом.

І ось, опівдні він разом зі своїми воїнами побачив у небі зоряне зображення Хреста Господнього, що сяяло яскравіше за сонце. Це знамення збентежило і царя, і військо, оскільки язичники вважали хрест знаком нещастя та смерті.

Вночі Костянтину явився Сам Господь Іісус Христос. Він знову показав знамення Хреста й сказав зробити подобу цього знамення та носити перед полками.

Виконуючи повеління, Костянтин наказав зробити із золота, бісеру та дорогоцінних каменів Хрест Господній. Крім того Хрести були зображені на зброї, шоломах та щитах воїнів.

Коли два війська зійшлися на полі бою, загинула безліч воїнів Максенція. Сам тиран намагався утекти й з рештою війська потонув під час переправи через ріку Тибр.

З перемогою цар Костянтин увійшов у Рим, де його радо зустріли місцеві жителі. В пам’ять про чудесну перемогу він поставив посеред міста на високому кам’яному стовпі Хрест.

Згодом Костянтин двічі намагався захопити Візантію, але йому це не вдавалося. Одного вечора, засмучений цим, він подивився на небо і побачив згорнутий лист. На ньому були слова: «Поклич Мене в день скорботи твоєї, і визволю тебе, і прославиш Мене».

Коли наляканий видінням цар вдруге підняв погляд вгору, то, як і колись, побачив зоряне зображення Хреста, довкола якого було написано: «Цим знаменням переможеш».

Після цього Хрест Христовий знову понесли перед військом, і Костянтину вдалося захопити Візантію.
Під час війни зі скіфами на річці Дунай Костянтин втретє побачив на небі зображення Хреста та здобув чергову перемогу. Тоді разом зі своєю матір’ю царицею Єленою він прийняв Святе Хрещення.

Згодом цариця відправилася в Єрусалим на пошуки Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Вона очистила Святий Град від ідольської скверни та відшукала мощі багатьох святих.

Щоб знайти Хрест, на якому постраждав Христос, Єлена зібрала всіх іудеїв і почала запитувати їх. Вони ж вказали їй на старця Іуду, який знає, де знаходиться Хрест. Однак той не хотів відкрити місце знаходження Хреста. Лише після перебування в глибокому рові старий показав великий пагорб із землі та каменів, на якому височів язичницький храм.

За наказом цариці цей храм зруйнували, каміння та землю розкопали і знайшли Гроб Господній та Голгофу. Невдовзі знайшли і три хрести та цвяхи, якими Сина Божого прибили до Хреста.

Одразу виникло питання, на якому з хрестів був розіп’ятий Христос. І ось, сталося так, що в цей час винесли мерця для погребіння.

Патріарх Макарій зупинив похоронну процесію, і хрести по черзі почали класти на померлого. Коли ж на нього поклали Хрест Господній, він ожив.

Тоді цариця Єлена поклонилася Чесному і Животворящому Хресту та поцілувала його. Після неї цій великій святині поклонилися начальники та вельможі.

Оскільки народу було дуже багато, то декотрі не могли навіть побачити Хрест і просили, щоб їм показали його хоча б здалеку. Тому Патріарх Макарій став на узвишші й почав піднімати Хрест вгору. Народ при цьому вигукував: «Господи помилуй!». З часу цієї події й бере початок свято Воздвиження Хреста Господнього.

Потім Чесний Хрест поклали в срібний ковчег і віддали на зберігання Патріарху. Часточку Животворящого Дерева та цвяхи взяла цариця Єлена.

Єврей Іуда та багато інших євреїв увірували в Христа та прийняли Святе Хрещення. Іуда був названий Кіріаком і згодом став Патріархом Єрусалимським та постраждав за істинну віру.

За наказом цариці почали споруджувати Храм Воскресіння Христового та інші Божі церкви.

На початку VІІ ст. за царювання візантійського імператора Фоки Чесне Древо Хреста Господнього викра перський цар Хозрой.

Наступник Фоки Іраклій повернув святиню, коли здобув перемогу у війні з персами і заключив мирний договір із сином Хозроя Сіроєсом. При цьому Іраклій, одягнений в царське вбрання та дорогоцінну коронну, взяв Хрест Господній на плечі й хотів внести його в церкву, щоб поставити на те місце, з якого він був взятий. Але Ангел Господній зупинив його у воротах, через які входили на Голгофу. При цьому Ангел сповістив Патріарху Захарії, що не так Син Божий ніс Хресне Древо, як його несуть тепер.

Тоді Захарія сказав царю, що він має наслідувати убогість Христову, якщо хоче внести святиню у храм. Благочестивий Іраклій одягнувся в бідне вбрання і, йдучи босоніж, безперешкодно поставив Хрест на місце.

У народі була велика радість, всі славили Бога та поклонялися Чесному і Животворящому Хресту.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)