Про неудавану любов до Бога

Люби Бога так, як Він заповідував любити, а не так, як бажають любити Його самозваблені мрійники.

Не вигадуй собі захоплень, не приводь у рух своїх нервів, не розпаляйся полум’ям матеріальним, полум’ям крові твоєї. Жертва, приємна Богові – смирення серця, скруха духу. З гнівом відвертається Бог від жертви, принесеної з самовпевненістю, з гордою думкою про себе, хоча б ця жертва була цілопаленням.

Гордість призводить нерви в рух, розжарює кров, збуджує мрійливість, оживляє життя падіння.  Смирення заспокоює нерви, приборкує рух крові, знищує мрійливість, умертвляє життя падіння, оживляє життя в Христі Іісусі.

Послух перед Господом більше жертви, і покірність краще лою баранів ¹(1 Царств. 15, 22), говорив Пророк царю ізраїльському, який насмілився принести Богу неправильну жертву. Бажаючи принести Богові жертву любові, не принеси її свавільно, за необдуманими спонуками; принеси зі смиренням, у той час і на тому місці, коли і де заповів Господь.

Духовне місце, на якому одному заповідано приносити жертви духовні, – смирення²(Алфавітний Патерик. Вислів преподобного Пімена Великого).

Духовне місце, на якому одному заповідано приносити жертви духовні, – смирення. Любов невдавана.

Господь відзначив вірними й точними ознаками люблячого і нелюблячого. Він сказав: хто любить Мене, той слово Моє збереже. А хто не любить Мене, слів Моїх не береже³(Іоан. 14, 23, 24) .

Ти хочеш навчитися любові Божої? Віддаляйся від усякого діла, слова, думки, відчуття, заборонених Євангелієм. Ворожнечею твоєю до гріха, ненависного для Всесвятого Бога, покажи і доведи любов твою до Бога. Прогріхи, в які трапиться впасти по немочі, виліковуй негайно покаянням. Але краще намагайся не допускати до себе і цих провин суворою пильністю над собою.

Ти хочеш навчитися любові Божої? Ретельно вивчай в Євангелії заповідане Господом і намагайся виконувати його на ділі, старайся зробити євангельські чесноти своїми навичками. Бо це властиво люблячому з точністю виконувати волю улюбленого.

Ретельно вивчай в Євангелії заповідане Господом і намагайся виконувати його на ділі, старайся зробити євангельські чесноти своїми навичками. Бо це властиво люблячому з точністю виконувати волю улюбленого.

Я возлюбив заповіді твої понад золото і дорогоцінне каміння. Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу ⁴(Пc. 118, 127-128), говорить Пророк. Така поведінка необхідна для дотримання вірності Богові.

Вірність – неодмінна умова любові. Без цієї умови любов розривається.

Постійним ухиленням від зла та виконанням євангельських чеснот – в чому полягає вся євангельська мораль – досягаємо любові Божої. Цим же засобом перебуваємо в любові до Бога: Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете ⁵(Інн.  15, 10), – сказав Спаситель.

Досконалість любові полягає в поєднанні з Богом; досягнення успіху в любові пов’язане з незбагненною духовною втіхою, насолодою та просвітленням. Але на початку подвигу учень любові повинен витримати жорстку боротьбу з самим собою, з глибоко пошкодженим єством своїм: зло, яке приріднилося завдяки гріхопадінню нашому єству, зробилося для нього законом, який воює та противиться Закону Божому, закону святої любові.

Любов до Бога ґрунтується на любові до ближнього. Коли зітреться в тобі злопам’ятність: тоді ти близький до любові. Коли серце твоє осіниться святим, благодатним миром до всього людства: тоді ти при самих дверях любові.

Любов до Бога ґрунтується на любові до ближнього. Коли серце твоє осіниться святим, благодатним миром до всього людства: тоді ти при самих дверях любові.

Але ці двері відкриваються одним лише Духом Святим. Любов до Бога є даром Божим в людині, яка приготувала себе для прийняття цього дару чистотою серця, розуму і тіла. За ступенем приготування буває і ступінь дару: тому що Бог і в милості своїй – правосудний.

Любов до Бога цілком духовна: народжене від Духа, є дух⁶(Інн. 3, 6).

Народжене від плоті плоттю є⁷(Інн. 3, 9): Плотська любов, як така, що народжується плоттю і кров’ю, має властивості матеріальні, тлінні. Вона непостійна, мінлива: полум’я її цілком залежить від матеріального.

Почувши від Писання, що Бог наш є вогонь⁸(Євр. 12, 29), що любов – це вогонь, і відчуваючи в собі вогонь любові природної, не подумай, що цей той самий вогонь.

Ні! Ці вогні ворожі між собою і гасяться один одним⁹(Ліствиця. Слово 3 і Слово 15) . Благовгідно будемо служити Богові з побожністю й зі страхом, бо наш Бог – вогонь, що поїдає!¹⁰(Євр. 12, 28-29).

Природна любов, падша любов, розпалює кров людини, приводить у рух її нерви, збуджує мрійливість. Любов свята охолоджує кров, заспокоює і душу, і тіло, спонукає внутрішню людину до молитовного мовчання, занурює її в захоплення смиренням і солодкістю духовною.

Багато подвижників, які сприйняли природну любов за Божественну, розгарячили кров свою, розгарячили й мрійливість. Розгарячений стан переходить дуже легко в стан несамовитості, нестями. Тих, хто був у розпаленості та нестямі, багато хто визнав сповненими благодаті й святості, але вони були всього лиш нещасними жертвами самообману.

Багато було таких подвижників у Західній Церкві, з того часу як вона впала в папізм, в якому богохульно приписуються людині Божеські властивості, і віддається людині поклоніння, яке належить і личить єдиному Богові. Багато цих подвижників написали книги зі свого розпаленого стану, в якому несамовите самозваблення здавалося їм божественною любов’ю, в якій розладнана уява малювала їм безліч видінь, що лестили їхньому самолюбству та гордості.

Сину Східної Церкви! Ухилися від читання таких книг, ухилися від наслідування повчань самозваблених. Керуючись Євангелієм і святими Отцями істинної Церкви, піднімайся зі смиренням до духовної висоті любові Божественної через посередництво виконання заповідей Христових.

Твердо знай, що любов до Бога є вищим даром Святого Духа, а людина тільки може приготувати себе чистотою і смиренністю до прийняття цього великого дару, яким змінюються і розум, і серце, і тіло.

Твердо знай, що любов до Бога є вищим даром Святого Духа, а людина тільки може приготувати себе чистотою і смиренністю до прийняття цього великого дару, яким змінюються і розум, і серце, і тіло.

Марний труд, безплідний і шкідливий, коли ми шукаємо передчасно розкрити в собі високі духовні дари: їх подає милосердний Бог свого часу постійним, терплячим, смиренним виконавцям євангельських заповідей. Амінь.

Свт. Ігнатій (Брянчанінов). Аскетические опыты. 1 том. “О любви к Богу”.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)