Святий Гавриїл Ургебадзе та його повчання

Грузія – давня Іверія – православна країна з 337 року. Мцхета – стародавня столиця Грузії та її духовний центр. Недарма у древніх грузинських джерелах місто називали “другим Єрусалимом”.

На місці, де проповідувала свята рівноапостольна Ніна, просвітителька Грузії, багато століть знаходиться найкрасивіша церква Самтавро. Нині там діє невеликий жіночий ставропігійний монастир святої Ніни.

Монастир Самтавро зберігає безліч святинь, серед яких є одна сучасна. Це могила архімандрита Гаврила (Ургебадзе) (1929-1995). 20 грудня 2012 року Синод Грузинської Церкви причислив архімандрита Габріела (Ургебадзе) до лику святих.

Повчання, дар прозорливості та зцілення від хвороб ще за його життя приваблювали до нього християн і просвітлювали далеких від віри. Зараз біля його могили, над якою горить незгасна лампада, постійно перебувають люди, які просять його молитовної допомоги.

________________________________________________________________________________________________

ЮРОДИВИЙ З ДИТИНСТВА

Ще в дитинстві Васіко Ургебадзе повірив у Христа та проповідував Євангеліє. Тоді ж він почав юродствувати – дитиною він часто сідав у сміття, кажучи: “Ти сміття, не будь про себе великої думки”.
Навіть служачи в армії, він продовжував постити й ходити до храму (він служив у Батумі, де діяла церква святителя Миколая). Після армії його оголосили психічнохворим. Надалі це врятувало йому життя.

Своїми руками Васіко збудував храм у дворі свого будинку в Тбілісі. Кілька разів його вщент руйнувала влада, але щоразу його відбудовував заново.

«РОЗСТРІЛЯТИ БЕЗ СУДУ Й СЛІДСТВА»

Чернецький постриг він прийняв у 1955 році. А 1965 року на першотравневій демонстрації зробив безпрецедентний вчинок — публічно спалив портрет Леніна.

Нажаханому народу він пояснив:

— Я це зробив, бо не можна обожнювати людину. Там, на місці портрета Леніна, має висіти Розп’яття Христа.

Навіщо ви пишете: “Слава Леніну”, адже така слава не потрібна людині. Потрібно писати: «Слава Господу Іісусу Христу, Який переміг смерть і подарував нам вічне життя».

Монаха Гавриїла побив натовп. Напівживим його доправили до ізолятора КДБ. У Москві дізналися про злочин і вимагали розстріляти бунтівника без суду та слідства. Катуваннями його змушували визнати, що він зробив підпал за завданням Церкви, але чернець був твердий, і на допиті називав Леніна «звіром» і «поплічником сатани».

Зрештою, вирок скасували (можливо тому, що про справу отця Гавриїла багато писали в іноземній пресі).

Монаху Гавриїлу поставили діагноз: «психопатична особистість, схильна до психозних шизофреноподібних провалів». Психіатри оголосили, що він постійно перебуває у галюцинаціях.

Після цього отець Гаврило почав вочевидь юродствувати: зображати п’яного, проповідувати на вулиці.

«ТУТ БУДУТЬ СЛУЖБИ БОГУ»

У 1971 році отця Гавриїла призначили настоятелем у Самтавро, але майже двадцять років він поневірявся й служив у зруйнованих чи занедбаних під час комуністичного режиму храмах.
— Ми дочекаємося, що ці церкви та монастирі будуть відновлені, і тут знову проводитиметься служба Божа, – говорив він.

В останні роки життя він жив у вежі монастиря Самтавро й тяжко хворів на водянку. Помер святий подвижник 2 листопада 1995 року.

Кажуть, чада отця Гавриїла так любили його, що не могли змусити себе засипати труну. Грудки землі кидали довкола могили, і на очах у тих, хто ховав, земля, ніби обняла труну, стуляючись над нею.

ПОВЧАННЯ СТАРЦЯ ГАВРИЇЛА

Вище за всі канони та статути — любов. Якщо ненавидиш хоча б одну людину — огидний ти перед Богом. Потрібно любити всіх. Але якщо не можеш, хоча б бажай усім добра.
В останні часи людей спасе любов, смирення та доброта. Доброта відкриє ворота Раю, смирення введе туди, а любов покаже Бога.
Бог любить справи. Добрі справи — це і є любов.
З добрим словом звертайся до всіх, добре слово має велику силу.
Тільки з серцем, яке сповнене любові, можна викривати людину.
Допомагай бідному, це буде твоя жертва Богу.
Чужі гріхи не твоя справа, сиди і плач за свої гріхи.
Совість — часточка Бога в твоєму серці.
Без жертви заради Бога й ближнього нічого в духовному житті не вийде. Без жертви не навчишся любити.
Коли їси, пам’ятай про тих, хто голодує та страждає.
Останнім часом прихильники антихриста ходитимуть до церкви, христитимуться й проповідуватимуть Євангельські заповіді. Але не вірте тим, хто не матиме добрих справ. Тільки в справах можна впізнати справжнього християнина.
Каятися потрібно більше серцем, ніж сльозами.
Ти не засуджуй, суддя – сам Бог. Той, хто засуджує, як порожній колос пшениці, у якого завжди піднята голова й тому завжди дивиться на інших зверху вниз.
Якщо побачиш убивцю або блудницю, або п’яницю, що валяється на землі, не засуджуй нікого, бо Бог відпустив їхній повідець, а твій повідець тримає в руках. Якщо твій теж відпустить, ти опинишся в гіршому становищі: можеш впасти в той гріх, в якому засуджуєш іншого, й загинути.
Коли не можеш вирішити питання і не знаєш, як вчинити, довірся Промислу Божому і більше не думай про те.
Спочатку лікує Бог, а потім лікар, але хто не дякує лікарю, не дякує Богу. Трудівник гідний нагороди. Розум та руки лікаря творять богоугодні справи.
Для Бога не важливо, хто ти: чернець чи мирянин. Головне – це прагнення Бога. Але чи зможе хтось досягти досконалості? Проте прагненням людина спасається. З монаха запитає монашеське, а з мирянина – мирське.
Ненавидьте зло. Людину, яка чинить зло, любіть і жалійте. Можливо, той, хто сьогодні чинить зло, завтра молитвою, сльозами, постом і покаянням очиститься й стане подібним до ангела — все у волі Божій. Багато було таких випадків.