Бог, ми, зло та тріумф добра

Мир, як один із дарів Святого Духа, має багато вимірів. І сьогодні поговоримо про ще один його бік – прийняття волі Божої.

Коли ми говоримо про «волю Божу», може йтися про різні речі – про Божий закон і про Божий промисел.

Закон Божий може бути порушений – і, на жаль, ми, люди, порушуємо його постійно. Світ сповнений огидних справ, які мерзотні перед Богом і служать до погибелі тих, хто їх коїть. Але слово Боже відкриває нам, що зло в результаті приречене на поразку, і злі, проти своєї волі, послужать здійсненню Божого задуму.

…зло в результаті приречене на поразку, і злі, проти своєї волі, послужать здійсненню Божого задуму.

Найбільше зло в історії світу – зрада та вбивство Сина Божого – обернулося спасінням світу.

Бог перемагає зло не тим, що не дає йому здійснитися, а тим, що обертає його на тріумф добра. Ми віримо в остаточний Божий тріумф – і тому з миром приймаємо те, що з нами відбувається.

Бог перемагає зло не тим, що не дає йому здійснитися, а тим, що обертає його на тріумф добра. Ми віримо в остаточний Божий тріумф – і тому з миром приймаємо те, що з нами відбувається.

Іноді кажуть, що людина примирилася з втратою, або з невдачею – це означає, що вона відмовилася від нереалістичних очікувань, від безсилої люті, від марних протестів, і почала жити виходячи з того, що в неї є. У цьому є відтінок поразки – вважається, що така людина слабка, що вона програла й продовжить програвати.

Ми живемо у світі войовничого самоствердження. Але доки ми живемо так, ми приречені на безперестанний конфлікт і гіркоту поразки, бо ми ніколи не отримаємо усього, на що претендуємо.

Всесвіт влаштований не так, як я хочу: я не отримую того, що вимагаю, люди не віддають мені почестей, на які я по праву розраховую, я стикаюся з недоліками (своїми і ближніх) які дратують мене, і т. ін. Я неминуче старітиму, втрачатиму здоров’я і привабливість. Врешті-решт мене чекає остаточна поразка – я помру.

Ми боїмося і гніваємося – і для нашого занепалого стану це природно. Але у Святого Духа для нас є надприродний дар – дар миру.

Бог дає нам розум, і ми розуміємо, що прагнучи усе зробити по-своєму, ми тільки мучимо себе та інших. Самоствердження, до якого ми звикли, є невичерпним джерелом смутку та нещастя.

Бог дає нам розум, і ми розуміємо, що прагнучи волею усе зробити по-своєму, ми тільки мучимо себе та інших. Самоствердження, до якого ми звикли, є невичерпним джерелом смутку та нещастя.

І Бог м’яко підводить нас до рятівної істини – ми повинні відмовитися від свого. Від свого самозвеличення, своїх вимог, своїх планів – і повністю покластися до Нього.

Він знає, що робити з нами; Він знає, що робити з цим світом; це не наша справа, а Його. Наша справа – виконувати Його волю ось у цей теперішній момент нашого життя.

Молитися й брати участь у житті Церкви. Піклуватися про тих, кого Бог ввірив нашому піклуванню – домашніх, друзів і товаришів по службі. Виконувати нашу роботу якнайкраще. З вдячністю приймати радощі, з терпінням – прикрощі. Ввірити наше минуле Божому милосердю, а майбутнє – Божому промислу. Робити свою справу і надати можливість Богові потурбуватися про інше.

Це не просто важко – це неможливо, і тому мир – один з плодів Святого Духа, а не результат наших зусиль.

…мир – один з плодів Святого Духа, а не результат наших зусиль.

Самоствердження вилазить знову і знову, у найнесподіваніших місцях, ми знову хочемо, щоб усе було по-нашому. Ми схиляємося перед Богом у молитві, а потім встаємо з колін, і нас охоплює лють – чому усе знову йде не по нашій волі? І ми отримуємо мир, коли визнаємо – не йде і не має йти, йшло б по нашому – було б набагато гірше.

Ця лють досить часто видає себе за бажання протистояти злу, дати йому відсіч. Що ж, потрібно пам’ятати, що стандартний прийом, до якого вдається зло в нашому світі, – це боротьба зі злом.

Прийом примітивний, але дієвий – щоб зробити з людини іграшку бісів, їй треба навіяти, що вона – ангел світла, що протистоїть гадам, яких і за людей вважати не можна. 

Потрібно пам’ятати, що стандартний прийом, до якого вдається зло в нашому світі, – це боротьба зі злом. Прийом примітивний, але дієвий – щоб зробити з людини іграшку бісів, їй треба навіяти, що вона – ангел світла, що протистоїть гадам, яких і за людей вважати не можна. 

Насправді, у світі діють дві сили – сила спротиву, зла і гріха, і сила Божа. Гріх спирається на насильство і обман; Бог веде нас до спасіння, звертаючись до нашої вільної волі.

Відмовляючись йти за Богом, ми неминуче опиняємося на боці тих, хто Йому опирається. Ми завдаємо поразки силам зла не в той момент, коли з готовністю стрибаємо в розставлені ними пастки – а коли ми змиряємося перед Богом.

Ми завдаємо поразки силам зла не в той момент, коли з готовністю стрибаємо в розставлені ними пастки – а коли ми змиряємося перед Богом.

Світ лежить у злі, ми щодня чуємо про нові й нові прояви гріха та беззаконня, і наше власне гріховне зіпсуття – частина цього зла.

Бог рятує цей світ – і нас самих, тоді як ми Йому часто тільки заважаємо. Так буває з потопаючими на морі – вони впадають у паніку, сіпаються й тільки заважають рятувальникам їх витягувати.

Бог приведе нас до спасіння, і ми побачимо, як Його задум здійсниться, як Бог витре кожну сльозу, мертві воскреснуть, смертна тінь перетвориться на ясний ранок.

У Старому Заповіті є історія Якова, який повинен був відпрацювати сім років, щоб з’єднатися зі своєю нареченою. «І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її»¹(Бут. 29:20).

Коли ми чогось бажаємо, ми готові терпіти й працювати без нарікання та претензій – а ми чекаємо раю небесного, до якого не так вже й далеко, нам тільки важливо триматися правильного шляху.

Ми ясно бачимо наприкінці дороги світло небесного Єрусалиму. Ми з миром приймаємо труднощі шляху – врешті-решт, це усе дуже ненадовго.

Сергій Худієв

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)