День пам’яті мученика Уара
19 жовтня/1 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Уара.
Коли Римський імператор Максиміан розпочав велике гоніння на християн, в єгипетському місті Олександрії жив воїн на ім’я Уар. Він був християнином і приховував свою віру зі страху перед тортурами. Уар відвідував у темницях мучеників Христових, годував їх, обмивав їхні рани та просив їх молитися за нього.
Якось були схоплені та приведені до намісника Єгипту сім самітників – учителів християнських. Намісник віддав їх на катування, а потім ув’язнив у темниці.
Вночі Уар підкупив варту й пройшов до мучеників. Він звільнив святих від кайданів та нагодував їх. Потім він почав звеличувати їх за мученицький подвиг і сказав, що також бажав би піти на смерть за Христа, але боїться мук.
Тоді учителі християнські сказали, що той, хто має в серці страх, не може стати досконалим, і порадили йому постраждати за істинну віру разом із ними.
Зміцнений у вірі, Уар залишився в темниці до ранку. Коли слуги намісника побачили його там, то запитали, чи не боїться він втрати воїнське звання і навіть життя. Тоді Уар відповів їм, що вони його друзі й не донесуть на нього, а якщо й донесуть, то він готовий прийняти смерть за Христа.
Слуги більше нічого не сказали Уару, взяли шість мучеників і повели до намісника. Сьомий же учитель християнський помер у темниці від ран і відійшов до Господа.
Коли мучеників привели на суд, мучитель почав змушувати їх звершити жертвоприношення. Святі проявили твердість своєї віри й відмовилися виконати наказ намісника.
Тоді він наказав бити їх без жалю по вже заподіяних ранах. І мученики терпіли страшні страждання та називали себе християнами.
Потім намісник помітив, що страждальців всього шість замість семи, і запитав, де сьомий. Тоді Уар сказав, що він сьомий, і розповів мучителю про смерть одного з учителів християнських.
Святий назвав себе християнином і сказав, що хоче постраждати замість сьомого мученика. Коли мучитель довідався, що перед ним стоїть Уар – начальник Хіанінської спіри (частини полку, який сформований із жителів міста Тіани), то сказав святому, що він втратить воїнську честь і зазнає великих нещасть.
Уар відповів, що честь його в тому, щоб страждати за Христа. Тоді намісник наказав повішати Уара на дереві та бити палицями. Після цього тіло святого стругали залізними ножами та скребками. Потім Уара прибили цвяхами до дерева вниз головою й почали здирати шкіру з його спини, а по череву бити крючкуватими палицями. Від цього у святого випали нутрощі. Мученик терпів катування п’ять годин, після чого відійшов до Господа. Тіло святого кинули туди, куди викидали трупи тварин.
На страждання Уара дивилася благочестива вдова Клеопатра. Вона була родом із Палестини й мала сина Іоанна, чоловік її був воєначальником в Єгипті.
Клеопатра потай забрала тіло Уара та поховала в своїй спальні. Вона вважала мученика своїм заступником, запалювала над його гробом свічі й звершувала кадіння.
Шість учителів християнських ще під час катування Уара були знову ув’язнені. Наступного ранку їх вивели з темниці й після тривалих катувань усікли мечем. Тіла святих потай забрали та поховали християни.
Через деякий час гоніння припинилося, і Клеопатра захотіла забрати мощі Уара на свою батьківщину. Вона випросила у намісника дозвіл перенести тіло свого покійного чоловіка, щоб поховати його зі своїми предками, насправді ж перенесла тіло мученика.
Клеопатра поховала його в поселенні Едра поблизу Фавору. Вона постійно приходила до гробу звершувати кадіння. Разом із нею приходили й інші християни, і там почали відбуватися зцілення.
Тоді Клеопатра вирішила побудувати храм на честь святого мученика Уара. Сину ж її на той час було вже 17 років.
Коли будівництво завершилося, зібралися єпископи, священники та безліч народу й перенесли мощі Уара в новозбудований храм. Клеопатра припала до мощей мученика та молила його, випросити для неї та її сина у Бога те, що Богу угодно та їм корисно.
Після Богослужіння влаштовали бенкет, і Клеопатра з сином прислуговувала гостям. Раптом отрок захворів і помер. Вдова зі сльозами припала до гробниці святого й почала докоряти йому за смерть її сина.
У своїй печалі вона задрімала й побачила уві сні видіння. Їй з’явився мученик Уар разом із її сином у одязі, що був білішим ніж сніг, в золотих поясах та прекрасних вінцях.
Уар запитав у Клеопатри, для чого вона жаліється на нього, адже він випросив для неї та її сина те, що їм корисне. Тоді Клеопатра попросила, щоб святі взяли і її до себе. Але Уар відповів, що заберуть її тоді, коли Господь повелить.
Втішена видінням, Клеопатра роздала своє майно нужденним та зреклася світу. Вона жила біля церкві святого мученика Уара й подвизалася в пості та молитві. Кожної неділі під час молитви їй з’являлися Уар та Іоанн. Після семи років таких подвигів Клеопатра відійшла до Господа; її поховали біля її сина.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
