Вирішення проблем во Христі
«Приведіть його до Мене сюди»1(Мф. 17, 17)
Життєво важливі проблеми людства стають хронічними. Вони щодня вимагають вирішення. Невпинно відбувається їх обговорення на філософському та науковому рівні. Конференції та зустрічі, місцеві та міжнародні організації по всьому світу зайняті пошуком нових методів для виходу зі скрутних ситуацій.
На розробку та публікацію різних теорій витрачаються тонни друкарського паперу. Прихильники кожної теорії вважають її оригінальною та унікальною.
Але проблеми, як і раніше, залишаються й нерідко наповнюють тривогою, занепокоєнням і страхом світову спільноту в цілому або окремі соціальні групи, або окремих людей, залежно від рівня цих проблем.
І що? Невже немає вирішення для всіх цих проблем? Рішення, брати мої, існує.
І цей факт робить ще гострішим сприйняття того, що відбувається. Тому що ми або не хочемо наблизитися до Джерела рішень, щоб знайти світло й побачити, як правильно підходити до кожного питання, або, що ще гірше, бачимо світло та знаємо рішення, але не приймаємо його.
Усі визнають, що жодне питання, яким би воно не було, не залишиться невирішеним у світлі Євангелія. Христос — це єдине вирішення для різних людських проблем.
Усі визнають, що жодне питання, яким би воно не було, не залишиться невирішеним у світлі Євангелія. Христос — це єдине вирішення для різних людських проблем.
Його вчення показує нам шлях. Його божественність надає нам засоби для їхнього вирішення. “Христос, Божа сила та Божа премудрість” 2(1 Кор.1, 24).
Але все одно людство в цілому залишається чужим для Спасителя Христа. Або дивиться на Господа з великою недовірою.
До того ж, останнім часом відбувається систематична підміна християнської істини всякими новомодними релігіями, або ведуть підривну діяльність індуїстські секти, які, будучи чимось новим, бажають взяти в обіг сучасну людину, яка втомилася від заперечення Христа, але відвертає погляд від Нього в інший бік.
Але Він ніколи не перестає огортати нас Своєю нескінченною Любов’ю. І знову ми чуємо Його батьківське нарікання, сповнене болю, у відповідь на нашу зневагу й зневіру. «О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами? Доки терпітиму вас?»3(Мф.17, 17) .
Як підходить цей божественний закид нашому часу!
Доки ми в цілому, всі разом, і кожен особисто, окремо, будемо своєю поведінкою виявляти зневагу до Христа?
Доки ми будемо мучити себе, знаючи, що Він є нашим спасінням і не приймати рішення наблизитися до Нього?
Як довго ми дозволятимемо гріху нас терзати й підштовхувати нас до саморуйнування своїми згубними наслідками?
Як довго ми закриватимемо очі на рішення, які дає нам Христос? Адже так переконливо й від щирого серця звучить Його батьківський заклик, спрямований до нас: «Приведіть його до Мене»4(Мф. 17, 17).
Що тебе турбує, чоловіче? Що тебе мучить, брате ти мій?
Принеси свій біль, своє нещастя, свої проблеми, свої питання, свій неспокій до Христа. І свої докори совісті, якщо вони не дають тобі спокою; і свої злочини, якщо ти обтяжив ними душу свою; і свої хвороби, якщо вони докучають тобі. Він чекає. І Він приймає тебе таким, яким ти є.
На всі рани Він виливає «вино і єлей». Полегшує біль. Зцілює всі травми. Дарує спокій. Він показує шлях там, де обмежений людський розум зустрічає лише глухий кут.
Він дарує Свою благодать – унікальну силу – для виконання того, що заповідано Ним і що, через свою неміч, ми вважаємо важким. Він випромінює радість. Залишилося зробити назустріч Йому лише один крок. А можливо, буде достатньо одного погляду. Це те, що залежить від нас. Решта — у Його руках. І це про нас звучить Його голос: “Приведіть його до Мене”.
Що ж ми робитимемо? Від нашої відповіді на Його заклик залежить наш порятунок. Поки ми тримаємо наші проблеми далеко від Христа, вони залишаться невирішеними.
Поки ми тримаємо наші проблеми далеко від Христа, вони залишаться невирішеними.
Давайте ж нарешті усвідомимо це. Досить уже безладу, болю, страждань, які мучать наш світ. Досить мук та стресів.
Але буває ще щось інше. Іноді ми знаємо про рішення, які пропонує Христос. Бачимо, що вони є правильними, але відкладаємо їх на потім, бо це важкі рішення. Рішення, які потребують відповідності нашому життю та нашій вірі, потребують жертовності. Буває ще й таке.
Якщо ми вирішимо прийняти євангельське вчення й священні настанови нашої Церкви, ми позбудемося занепокоєння та невирішених питань.
Якщо ми вирішимо прийняти євангельське вчення й священні настанови нашої Церкви, ми позбудемося занепокоєння та невирішених питань.
Якщо ми наважимося жити так, як заповідував Христос, і намагатимемося досягти єднання з Ним, виконуватимемо святу волю Його, все піде добре, як вгодно Богові.
Чому ми вагаємось? Ми повинні привести до Нього і себе. Жодної, навіть найкращої методики, недостатньо для вирішення загальнолюдських чи особистих проблем. Люди, які її застосовують, мають черпати натхнення від Христа.
Так, брате мій. Результат прожитого життя залежить від тебе самого. Ти бажаєш досягти своєї найвищої мети, спасіння? Винеси свої проблеми до світла, висвітли їх світлом Євангелія. Приведи себе до Христа.
З книги митрополита Керкірського Полікарпа (Вагенаса). Нехай прийде царство Твоє”, Т. I.
Переклад «Тростина Скорописця», 2022 р.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
