День пам’яті преподобного Іларіона Великого

21 жовтня/3 листопада Православна Церква вшановує пам’ять Іларіона Великого.

Святий Іларіон народився в 291 р. в язичницькій сім’ї. Батьківщиною його була Палестина. Освіту святий здобував у Олександрії, куди він відправився вивчати еллінські науки. Там Іларіон пізнав віру Христову й сподобився Святого Хрещення.

У 306 р. у 15-річному віці Іларіон пішов у пустелю до святого Антонія Великого. Там він був близько двох місяців, після чого з благословення преподобного повернувся на батьківщину. Батьки Іларіона на той час вже померли, і він роздав їхнє майно родичам та бідним. Після цього святий відправився в пустелю, що знаходилася неподалік від Маіюми Газької, і жив там у суворому пості та молитві.

Там святого Іларіона сильно спокушали біси. Спочатку ворог роду людського підняв на нього плотську брань. Щоб загасити гріховні бажання, юний подвижник виснажував свою плоть. Він не приймав їжі протягом трьох-чотирьох днів, при цьому копав землю або плів корзини. Через такі подвиги від тіла преподобного залишилися лише кістки, покриті шкірою.

Потім диявол почав лякати Іларіона примарами, але святий відганяв їх хресним знаменням та молитвою.

Жив преподобний у маленькій келії, схожій на гріб. Якось розбійники захотіли обікрасти його і всю ніч марно шукали святого.

Вранці вони знайшли Іларіона і запитали, що б він зробив, якщо б на нього напали розбійники. Святий відповів, що нага людина не боїться розбою. Тоді зловмисники сказали, що розбійники могли б його вбити. Але святий Іларіон відповів, що завжди готовий померти. Після цього злочинці зізналися, хто вони, й пообіцяли виправитися.
Невдовзі до Іларіона почали приходити люди. Спочатку прийшла бездітна жінка з Єлевферополя. Вона розповіла святому, що 15 років живе в шлюбі, але не має дітей, за що чоловік ображає її. Жінка впросила преподобного помолитися за неї, і по молитві святого народила сина.

Потім Іларіон зцілив у місті Газі трьох хворих отроків, синів вельможі Єлпідія. Чутка про це поширилася, і хворі почали просити у преподобного допомоги. Іларіон зцілював їхні недуги, виганяв із людей бісів і таким чином навернув до Христа багато язичників.

Незабаром біля преподобного почали селитися учні, й він став першим наставником монахів у Палестині. Пізніше з благословення святого були засновані й інші монастирі.

Якось Іларіон у супроводі близько трьох тисяч монахів пішов відвідати новостворені обителі. Один гостинний брат, який мав виноградник, запросив Іларіона разом із братією нарізати винограду, хто скільки захоче. За таку щедрість преподобний благословив виноградник, і господар зібрав урожай втричі більший, ніж зазвичай.

Інший скупий брат не впустив монахів у свій виноградник і не отримав благословення святого. Через це урожай його був малим, а виноград – кислим.

Преподобний Іларіон прагнув до безмовності та вирішив покинути Палестину. У супроводі сорока чоловік братії він помандрував до Єгипту. Десятитисячний натовп намагався своїми благаннями стримати його, але святий сказав, що йде за повелінням Божим і не буде їсти та пити, поки його не відпустять.

У Єгипті святий Іларіон відвідав місце подвигів Антонія Великого, який на той час вже спочив. Після цього він відпустив братію назад у Палестину й залишив при собі лише двох учнів.

У той час в Єгипті була сильна посуха, і люди просили святого помолитися, щоб пішов дощ. Угодник Божий Іларіон помолився, і Бог виконав їхнє прохання.

Потім святий певний час жив у пустелі Оасім (в Лівії). Звідти разом із учнем своїм Зіноном він попрямував у Сицилію, де продовжував зцілювати хворих. Там до преподобного приєднався його вірний учень Ісіхій.

Разом із Ісіхієм та Зіноном святий прибув у далматське місто Єпідавр. У цій місцевості жив великий змій, який пожирав худобу й людей. І місцеві жителі почали просити преподобного про допомогу. Святий сказав розвести велике вогнище. Потім він помолився Богу й наказав змію увійти в полум’я. Там змій і згорів.

Святий Іларіон продовжував прагнути самітництва й поселився в пустельному місці неподалік від міста Пафи на острові Кіпр. Однак самі біси повідомляли людям про місце перебування святого. До преподобного зібралося близько 200 біснуватих, яких він зцілив своєю молитвою.

Згодом святий знайшов безлюдне місце, де був ідольський храм, в якому знаходилося багато бісів. Там він поселився разом із учнями і невпинною молитвою перемагав бісівські полки. Люди боялися приходити туди.

Але якось Іларіон побачив перед своїм житлом розслабленого. Це був власник того місця, де вони жили. Іларіон зцілив його, і знову до нього почали приходити люди.

На останньому місці своїх подвигів Іларіон Великий відійшов до Господа у 80-річному віці. Він помер 21 жовтня 371 або 372 р.

Місцеві жителі погребли преподобного на місці його подвигів. Учень святого Ісіхій потай забрав його чесне тіло й переніс у Палестину. Там його поклали в першому монастирі Іларіона. Від мощей святого і на місці його кончини звершувалося багато зцілень у славу Пресвятої Трійці. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)