Пам’ять рівноапостольного Аверкія Ієрапольського

22 жовтня/4 листопада Православна Церква вшановує пам’ять рівноапостольного Аверкія Ієрапольського, єпископа.

Святий Аверкій був архіпастирем у фрігійському місті Ієраполі за царювання Марка Аврелія (161 – 180 рр.). Місцеве населення переважно трималося язичництва, і святий сумував через те, що люди живуть у ідольській омані.

Одного разу язичники святкували своє мерзенне свято та приносили жертви ідолам. Засмучений тим, що люди забули свого Творця та поклоняються нечистим духам і шанують витвори рук своїх, святитель молив Господа про навернення їх до пізнання Істини.

Після ревної молитви він заснув і побачив у сновидінні прекрасного Юнака, Який подав йому посох і сказав в Його ім’я зруйнувати цим посохом начальників омани.

Коли Аверкій прокинувся, то зрозумів, що йому з’являвся Господь, і дуже зрадів. Після цього він взяв кілок, прийшов уночі до храму язичницького бога Аполлона та розтрощив на дрібні шматки всіх ідолів.

Жреці, що жили поблизу храму, почули шум і прибігли подивитися, що відбувається. Святий, який топтав рештки ідолів ногами, сказав жрецям сповістити начальникам міста та народу, що їхні боги напилися на торжестві, посварилися між собою, впали на землю й розбилися. Потім він пішов до себе додому.

Наступного дня до язичницького храму зібралися начальники міста й народ. Спочатку всі здивувалися, а потім сповнені люті почали кричати, що Аверкія потрібно вбити.

Сусіди святого, який повчав вірян у своєму домі, повідомили йому про народну лють. Віряни переконували святителя сховатися. Він ж навпаки пішов у центр Ієраполя, сів на узвишші й почав повчати присутніх там людей.

Коли натовп, який зібрався біля храму, почув, що Аверкій проповідує посеред міста, то ще більше розлютився та посунув до святого, щоб убити його.

Серед язичників були три біснуватих отроки. З наближенням до єпископа вони почали страшно кричати, терзати зубами власні тіла, качатися по землі, випускали піну й заклинати Аверкія Єдиним Істинним Богом не мучити їх передчасно.

Народ затріпотів від жахливого видовища й чекав, що буде робити Аверкій. Святий помолився Господу й звільнив отроків від нечистих духів.

Зцілені припали до ніг єпископа, а народ почав славити Істинного Бога. Невдовзі віра Христова поширилася у всьому Ієраполі та його околицях.

До угодника Божого приходили хворі й отримували зцілення душ і тілес. Серед зцілених була Фрієла, матір східного проконсула Євксеніана Попліона, яка прозріла по молитві святого. Тоді і її син увірував у Христа.

Невдовзі до святителя прийшли три сліпі жінки, вони сказали, що вірять в Істинного Бога і попросили про зцілення. Єпископ пообіцяв, що вони побачать світло Боже, якщо дійсно вірують.

Після цього під час молитви Аверкія з Неба зійшов яскравий промінь світла й осяяв те місце, де він молився. Всі впали на землю, лише сліпі залишилися стояти. Коли промінь торкнувся їхніх очей, вони прозріли. Одна з них сказала, що бачила Вітхого днями, друга – прекрасного Юнака, а третя – пресвітлого Отрока, Які торкнулися до їхніх очей.

З часом угодник Божий пішов проповідувати Істину в інших містах та поселеннях.

В одній місцевості, що називалася Селище, по його молитві забило джерело теплої води, від якої отримували зцілення хворих. За наказом Аверкія для занурення хворих викопали рови. 

Якось до святителя у вигляді жінки підійшов диявол і попросив благословення. Святий глянув на обличчя нечистого духа й хотів відвернутися. При цьому він вдарився об камінь правою ногою. Тоді диявол розсміявся, прийняв звичний вигляд, назвав себе старійшиною бісів і сказав Аверкію, що він, хоч і зцілює хворих, але тепер сам хворий.

Після цього нечистий дух увійшов у юнака, який був поруч зі святителем, але Аверкій вигнав його. У відповідь диявол погрозив святителю, що змусить його на старості років йти в Рим.

Сім днів Ієрапольський архіпастир не їв та не пив і просив Господа не допустити, щоб біс примусив його іти, куди захоче. Господь з’явився святому в видінні й сповістив, що йому належить побувати в Римі, щоб і там взнали Його Ім’я.

Невдовзі диявол увійшов в імператорську дочку Лукілу й почав її мучити. Лукіла повинна була стати дружиною Луція Вера, якого Марк Аврелій зробив своїм співправителем.

Для лікування хворої зібрали найбільш досвідчених лікарів, волхвів та жреців, однак їхні зусилля залишилися марними. Дівиці ставало все гірше, а біс всередині неї кричав, що ніхто не може прогнати його, крім Ієрапольського єпископа Аверкія.

Через деякий час східний проконсул Євксеніан Попліон отримав послання, в якому імператор наказував йому вмовити Аверкія прийти до Риму.

Святий не відмовив проконсулу й вирушив у дорогу. Він взяв із собою лише трохи хліба та шкіряний міх, в який налив вина, олії, оцту та води, причому зробив так, що ці рідини не змішалися між собою й витікали окремо залежно від потреби. Якось учень Аверкія хотів без благословення випити вина, але рідини змішалися, і він не зміг пити суміш.

У Римі угодник Божий звільнив Лукілу від нечистого духа та змусив останнього перенести з Риму в Ієраполь важкий камінь. Імператор запропонував святому щедрі дари, але він відмовився й попросив, щоб із податків, які стягуються для царя, в Ієраполі щорічно роздавали бідним три тисячі мір пшениці й щоб біля джерела теплих вод, що витекло по його молитві, спорудили бані.

Після цього за повелінням Господа Іісуса Христа Аверкій пішов проповідувати істинну віру в Сирії, де мир у Церкві Божій порушувався єрессю маркіонітів. Також він проповідував Слово Боже в Месопотамії, Кілікії, Пісідії та фрігійському місті Синаді.

Коли врешті-решт святитель наблизився до Ієраполя, назустріч йому вийшли всі місцеві жителі.
Весь останній свій час святий жив у Ієраполі й заздалегідь взнав про свою кончину від Самого Господа, Який явився йому.

Святий зібрав паству й промовив останнє слово повчання. Святитель приготував для себе гріб, усіх благословив і на 73-му році життя (близько 167 року) віддав душу Богу.
Тіло єпископа Аверкія поховали з честю, а на могилу поставили камінь, принесений за його наказом із Риму. Від гробу святого та теплого джерела отримували численні зцілення хворі.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)