Служителі правди

У юності мене досить довго мучило питання: навіщо потрібні ангели? Серйозно!

Є Бог Втілений, за образом Якого створена людина. Є святі, які досягли стану обоження, люди, настільки пронизані Богом, що тут, на землі, сяють нествореним світлом Божества.

Господь Свої таємниці відкриває обранцям, і Він може обходитися й обходиться без будь-яких посередників, навіщо тоді потрібні якісь додаткові службові створіння, зведені в якісь хитромудрі ієрархії?..

Моє нерозуміння підживлювали й мовні шаблони, що ходили серед вірних, – «ангельське терпіння», «ангельська зовнішність», «ангельське обличчя», «ангелик». А на іконах – зображення жоноподібних юнаків, які навіть меч як слід тримати не вміють.

Виявилось, не я один такий. Співробітниця поскаржилася на похресника:

– Альошо, поводься добре, і будеш схожий на ангела.

– Я не хочу бути як ангел! Ангели – дівчатка!

І коли це ми встигли перетворити ангелів на дівчаток? Як так сталося, що біблійні духи, які лякали своїм виглядом древніх патріархів, раптом перетворилися в салонних кавалерів? Адже ангели Біблії, дійсно, страшні! Не обов’язково згадувати Старий Заповіт із його херувимами та вогненними мечами, відкрийте Апокаліпсис – ці створіння хто завгодно, але зовсім не жонолиці отроки!

Ангели – грізні воїни

Архангел Михаїл лише кілька разів згадується у Священному Письмі, й усякий раз це сцени боротьби та протистояння. У пророка Даниїла, у книзі, яку навіть перечитувати страшно, Михаїл – ангел і захисник єврейського народу, який б’ється проти князя-ангела Персії ¹(Дан. 10:13; 12:1). У посланні Іуди він сперечається з дияволом за тіло пророка Мойсея ²(Іуд. 9). І наймоторошніша сцена – в Апокаліпсисі – битва Михаїла з драконом³(Одкр. 12:7).

Ні в кого не з’явиться бажання назвати ангелів Апокаліпсису ангеликами. Це грізні воїни, які без коливань виливають чаші гніву на спаплюжену гріхом землю. Вони приносять страждання – саме так! І це одне з багатьох служінь ангелів. У них дуже сувора робота!

Господь називає ангелів женцями, які будуть першими, у чиї руки ми потрапимо після смерті: «Пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть із Царства Його всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і вкинуть їх у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів» ⁴(Мф. 13:41-42).

– Хоч це і слова Євангелія, але звучить якось не по-євангельські. Адже Бог є любов, доброта та людинолюбство! Христос – це саме милосердя, а тут така жорстокість і нетерпимість!

– Так, саме нетерпимість! Ангели – це втілена нетерпимість, і цим вони нам дорогі, і тому ми так їх потребуємо!

Ангельський собор – служителі правди

У якийсь час – нехай історики скажуть коли! – християнська моральність цілком зосередилася на моралі статі, настільки занурилася в ці питання, що ототожнила святість зі святістю безшлюбності, чистоту з невинністю, і ангели як безтілесні духи найкраще підійшли на роль ікон викривачів статі й родинного життя.

Звичайно, я сильно спрощую, хоч і не ставлю під сумнів важливість таких дійсно священних чеснот, як цнотливість і дівоцтво, за якими так сумує наш час. Мені просто хочеться сказати, що ангели – це не про цнотливість, або не лише про цнотливість.

Архістратиг Михаїл – ангел боротьби! Але не за чистоту плоті! Його боротьба, як і боротьба кожного християнина, «не проти крови й плоті, а проти начальств, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» ⁵(Еф. 6:12).

Хто він, супротивник архангела Михаїла? – Диявол, наклепник, батько неправди. Саме так його атестує Спаситель: «Він людиновбивцею був споконвіку й не стоїть у істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» ⁶(Інн. 8:44).

Архангел Михаїл і весь ангельський собор – служителі правди, тому світ безтілесних духів назавжди розколотий на два непримиренні табори – служителів правди та прибічників брехні.

Архангел Михаїл і весь ангельський собор – служителі правди, тому світ безтілесних духів назавжди розколотий на два непримиренні табори – служителів правди та прибічників брехні.

І мені здається, це найважливіше, що нам слід знати про ангелів.

Епоха розпусти

Нам відкрито надто мало про життя ангельського світу. Навіть саме слово «ангел» говорить лише про функцію, служіння – «вісник», «оповісник», «листоноша». Але те, що це служителі правди й справедливості, неймовірно підтримує та підбадьорює.

– Чому потрібно обов’язково робити акцент на цьому служінні? Чому вірність правді – до речі, щось дуже абстрактне! – це настільки важливе?

– Важливе! І саме зараз, коли кожна людина просто захлинається в океанах брехні та брудних маніпуляцій, допомога ангелів особливо актуальна.

Церковні люди звикли називати наш час епохою розпусти. На соборах і конференціях ми хитаємо головою й заламуємо руки: на дітей виливається стільки спокус, вони бачать стільки бруду та поганих прикладів!

І з цим ніхто не стане сперечатися! Це реальна загроза й об’єктивний факт.

Проте справжня розпуста, як мені здається, починається там, де дитину з дитинства привчають терпіти брехню, змирятися з брехнею, не помічати лицемірства та несправедливості, і якщо ви думаєте, що це проблема тільки світського товариства, маю вас розчарувати…

Проте справжня розпуста, як мені здається, починається там, де дитину з дитинства привчають терпіти брехню, змирятися з брехнею, не помічати лицемірства та несправедливості, і якщо ви думаєте, що це проблема тільки світського товариства, маю вас розчарувати…

Лице ангела

Не випадково саме під час співу херувимської пісні, коли на літургії ми поминаємо ангелів, священник у молитві просить очистити його серце від совісті лукавої, бо кожен дорослий занадто добре знає – так, совість може злукавити, така вона боягузка.

І ми зовсім не на боці брехні, ми просто пристосовуємося, намагаємося бути терпимими, толерантними, і так звикаємо, що з часом навіть найкричущу брехню та дику несправедливість готові захищати і виправдовувати.

І ми зовсім не на боці брехні, ми просто пристосовуємося, намагаємося бути терпимими, толерантними, і так звикаємо, що з часом навіть найкричущу брехню та дику несправедливість готові захищати і виправдовувати.

Якщо ви хочете знати, як виглядає ангел, не дивіться на портрети епохи бароко – за них навіть ангелові соромно! Лице ангела – це обличчя підлітка, обуреного брехнею і можливо, підлітки й справді нерозсудливі та максималісти, але ця дивна чуйність до правди – надбання саме підліткового віку, і щастя, якщо людина не втратить цей дар із роками. Ця благородна нетерпимість до брехні й несправедливості властива не лише дітям і ангелам.

 Справжнє джерело цієї благородної нетерпимості – Агнець   Апокаліпсису, погляд якого так ясно і страхітливо передає образ «Спас   Яре Око». Так, Цар Правди такий – не сентиментально-ванільний, не   єлейно-шипучий, а живий і бойовий, переможець пекла та смерті,   заступник сиріт і скривджених.

 Чи потрібні нам ангели? Навіщо прикликати їх у молитвах?.. Але я дуже   потребую їхньої допомоги, щоб не оступитися, щоб не захопитися   брехнею та легкодухістю, адже, якщо сильні й міцні падають, на що   спертися нам?

Архімандрит Сава (Мажуко)

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)