День пам’яті преподобного Феодора Студита
11/24 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодора Студита.
Святий Феодор народився в 758 році в Константинополі в благочестивого багатого подружжя Фотина та Феоктисти.
Коли воцарився цар-іконоборець Костянтин Копронім і почалося гоніння на християн, батько Феодора залишив свою високу державну посаду, роздав багатство та разом із дружиною прийняв чернечий постриг.
Феодор здобув освіту, став оратором і прекрасним філософом. Він успішно протистояв єретикам-іконоборцям у диспутах стосовно віри та завжди у них перемагав.
Наступником Костянтина Копроніма став його син Лев IV Хазар, який також був єретиком. Він скоро помер, і влада перейшла до його дружини, благочестивої цариці Ірини, та сина Костянтина (Порфірородного).
Разом із Патріархом Тарасієм цариця Ірина скликала у Нікеї Сьомий Вселенський Собор (787 р.), який засудив іконоборчу єресь.
Учасником Собору був дядько Феодора по матері преподобний Платон. Він подвизався раніше на горі Олімпі (в Мізії на фрігійсько-віфінській границі в Малій Азії). Повернувшись на місце подвигів, Платон взяв із собою Феодора та його братів, Іосифа та Євфимія, що хотіли стати монахами.
Подвижники поселилися у місцевості Сакудіон поблизу Олімпа, де святий Платон влаштував монастир.
Через деякий час Феодора, який проводив суворе подвижницьке життя та сяяв чеснотами, возвели у сан пресвітера. Коли ж преподобний Платон почав знемагати, то вирішив доручити йому управління обителлю. Угодник Божий відмовлявся, однак старець скликав братію, яка обрала його ігуменом.
Тим часом імператор Костянтин усунув від управління свою матір, законну дружину змусив прийняти чернечий постриг, а сам із допомогою пресвітера Іосифа, що був економом Константинопольської церкви, беззаконно вдруге вступив у шлюб.
Патріарх Тарасій намагався стати на перешкоді цьому, але Костянтин погрозив, що знову підніме іконоборство.
За прикладом царя стали проганяти своїх дружин князі та вельможі. Тоді преподобний Феодор написав послання монахам, яких переконував вважати царя відлученим від Церкви, як розорителя Закону Божого та спокусника багатьох.
Імператор не потерпів цього й наказав віддати святого на тяжкі тортури, а потім ув’язнити в Солуні (нині Салоніки). Монахи, які наслідували преподобного, також зазнали вигнання.
Невдовзі беззаконний цар помер і знову воцарилася цариця Ірина. Після цього Феодор повернувся до свого монастиря.
Коли на грецькі землі напали агаряни, преподобний разом із братією прибув у Константинополь. Там йому доручили управління Студійською обителлю, яку на свої кошти влаштував благородний та впливовий чоловік на ім’я Студій, що мав сан патриція та проконсула. Від назви обителі Феодор і почав називатися Студитом.
Запустілий Студійський монастир під мудрим керівництвом святого швидко зростав, і кількість його насельників зросла до тисячі. Преподобний не міг сам керувати численною братією, тому призначив ряд начальників із найбільш досвідчених і доброчесних монахів. Він склав монастирський Устав, багато церковних піснепівів, написав багато творів.
Згодом на царський престол незаконно зійшов Никифор Мучитель (802-811 рр.). Він силоміць повернув у Церкву згадуваного пресвітера Іосифа.
Святий Феодор викрив царя за таке беззаконня, через що разом із багатьма ченцями з братії його ув’язнили на одному з розташованих біля Константинополя островів.
Коли імператора Никифора вбили на війні, престол зайняв його син Ставрікій. Однак останній невдовзі помер, і царем став благочестивий Михаїл І Рангав. Це дало змогу Феодору повернутися в Студійську обитель.
Наступником царя Михаїла був Лев Вірменин (813-820 рр.), який підступно захопив владу. Новий імператор знову розпочав гоніння проти іконошанування й почав чинити утиски православним.
Патріарха Никифа скинули з патріаршого престолу та вигнали з Константинополя, благочестиві архієреї потрапили до в’язниць.
Преподобний Феодор продовжував наставляти людей шанувати ікони, але його також ув’язнили в фортеці Метопа в Аполлонії. Оскільки він повчав своїх відвідувачів і писав листи на захист істинної віри, його заслали у більш віддалене місце, що називалося Воніта (Боніт) у Малій Азії. Однак це не перешкодило святому боротися з єретиками.
Неодноразово цар через посланців забороняв Феодору поширювати православне вчення, але даремно. Одні царські посланці не наважувалися заподіювати святому шкоду, а інші нещадно його катували.
Так жорстокий посланець на ім’я Анастасій нещадно побив преподобного та його учня Миколая, який був разом із своїм наставником у засланні. Від цього плоть угодника Божого гнила та поширювала сморід. Також преподобний та його учень терпіли холод та спеку, голод і спрагу. З часом Феодора та Миколая перевели в Смирну, де їх знову катували.
Після вбивства Лева Вірменина на царський престол зійшов Михаїл ІІ Травлій (820-829). Він хоча й тримався нечестя, однак не забороняв сповідувати кожному свою віру. Лише в Константинополі цар заборонив ставити ікони.
Феодор вийшов на волю та поселився з учнями поблизу Константинополя в Кріскентієвих місцях. Пізніше місцем подвигів святого став Акрітовий Херсонес (у Віфінії, поблизу Нікомидії). Там 11 листопада 826 року на 67-му році життя угодник Божий помер.
У той же час преподобний Іларіон Далматський побачив багато чинів Ангельських, які сходили з Неба назустріч якійсь поважній особі. Зі страхом Іларіон впав на землю. Тоді хтось сказав йому, що це душа Феодора, ігумена Студійського, яку зустрічають Небесні Сили, піднімається вгору.
І за життя, і після кончини преподобний Феодор прославився чудесами.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
[…] хто має високу посаду, повинен бути простішим, щоб не запишатися і не забути […]