День пам’яті апостола Филипа

14/27 листопада Православна Церква вшановує пам’яті апостола Филипа.

Апостол Филип народився в місті Віфсаїді, що розашовувалося біля Галілейського озера. З юного віку він полюбив Господа й прагнув побачити жаданого Месію. Згодом бажання Филипа здійснилося – він зустрів Іісуса Христа і пішов за Ним. При цьому Филип привів до Господа й свого друга Нафанаїла (Варфоломея).

Спочатку Филип бачив в Іісусі лише високі людські якості та не розумів Його Божественної природи. Коли ж Христос примножив п’ять хлібів та дві риби й наситив ними великий натовп народу, в якому лише чоловіків було п’ять тисяч, Филип визнав в Іісусі Божественне єство.

Згодом Филип був приєднаний до лику 12-ти Апостолів і удостоївся близького спілкування з Христом.

Після Таємної Вечері Филип попросив Іісуса показати їм Отця. Іісус же відповів, що той, хто бачив Його, бачив і Отця, і що Він в Отці й Отець у Ньому. Ці слова Христа свідчать про рівність Сина Божого з Богом Отцем.

Коли Іісус Христос воскрес із мертвих, апостол Филип разом із іншими апостолами удостоївся бачити Його та отримати від Нього благословення. Він також був свідком і вознесіння Господнього, а пізніше прийняв благодать Святого Духа.

Під час свого перебування в Галілеї Филип іменем Божим воскресив померле немовля. Обрадувана матір прославила Бога й прийняла разом із сином Святе Хрещення.

Коли апостол проповідував в Греції, то звершував чудеса, зцілював хвороби та воскресив мерця. Про це дізналися архієреї в Єрусалимі, й один із них в супроводі книжників прибув у Грецію. Він викликав Филипа на суд і в присутності великої кількості народу звинуватив його у звабленні людей та сказав, що апостоли вкрали тіло свого Учителя й оголосили про Його воскресіння.

У той час розгніваний натовп хотів вбити Филипа. Однак Филип повідомив, що архієреї підкупили воїнів, щоб ті говорили неправду; насправді ж Христос воскрес і гробова печать при цьому не була зруйнована.

Архієрей розлютився від таких слів і сам хотів вбити Филипа. Проте раптом почорнів та осліп. Народ приписав це чаклунству і кинувся на Апостола, але його спіткала та ж сама кара, що й архієрея. Тоді  почався землетрус. Апостол Филип помолився за своїх кривдників, і вони отримали зцілення.

Багато хто через таке чудо увірував у Христа, однак архієрей став ще більше хулити Бога. За це його  поглинула земля, що розверзлася під його ногами.

Згодом Филип проповідував Євангеліє в аравійських та ефіопських містах, а пізніше вирушив у Сирію.

У сирійському місті Ієраполі народ хотів побити Апостола камінням, але за нього заступився поважний мешканець міста на ім’я Ір. Він прийняв Апостола в свій дім і сподобився разом зі своїми близькими Святого Хрещення.

Жителі міста довідалися про це й хотіли спалити будинок Іра. Однак Апостол вийшов до них, і його повели до начальника ради Аристарха.

Коли Аристарх схопив святого за волосся, його руку миттєво паралізувало, й він осліп та оглух. Здивований народ почав просити Филипа про зцілення Аристарха.

Апостол відповів, що він не зцілиться, допоки не увірує в Істинного Бога. У той час несли мерця, і народ зажадав, щоб Филип воскресив його. По молитві Апостола померлий ожив, і люди прославили Бога. Потім отримав зцілення й Аристарх. Филип поставив Іра єпископом та покинув місто.

Коли Апостол проповідував в Лідії та Мізії (північно-західних областях Малої Азії), до нього приєдналися апостол Варфоломій та сестра Филипа Маріамна. Пізніше вони зустріли й Іоанна Богослова.

Коли святі прибули в Ієраполь Фрігійський (в середній частині Малої Азії), то силою Христовою умертвили єхидну, якій поклонялися місцеві жителі.

Після цього Іоанн Богослов пішов у інші міста, а Филип із Варфоломієм та Маріамною залишилися в Ієраполі. Там вони зцілили сліпого Стахія і поселилися в його домі, куди стало приходити безліч людей.

Невдовзі святі врятували від смерті й навернули до Христа дружину начальника міста Ніканора, яку вкусила змія. За це їх побили та кинули в темницю.

Пізніше Ніканор призвав святих та наказав їх оголити, бо думав, що в їхньому одязі містяться чари. Коли приступили до Маріамни, то вона перетворилася в очах нечестивих на вогненний стовп, і вони не доторкнулися до її дівочого тіла.

Потім Филипу просвердлили стопи, просунули в рани мотузки та розіп’яли на Хресті вниз головою. Коли розіп’яли Варфоломія, почався землетрус, земля розсілася та поглинула Ніканора, жерців та багатьох нечестивих. Народ злякався й кинувся звільняти апостолів.

У той час по молитві Филипа земля повернула поглинутих людей, крім Ніканора та жерців. Варфоломія звільнили, а Филипа зняти не встигли, й він помер на хресті. На місці, де пролилася його кров, за три дні виросла виноградна лоза. Чесна кончина Апостола настала в 90 р., коли йому було 87 років від народження.
Слава Богу за все. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)