Про зміцнення волі
Наскільки людина зневажає голос своєї совісті, залишаючи без виконання її вимоги, настільки послаблюється її воля, й наскільки зберігає та виконує її вимоги, настільки воля зміцнюється й стає твердішою. (Ієросхимонах Агафодор (Буданов).
Ослаблення волі
Кожна людина під час святого Хрещення отримує благодать від Господа, силою якої їй дарується чинити опір гріхам. І наскільки вона противиться їм, настільки в людині цій зміцнюється її воля в добрі, і вона стає сама собі паном; і якщо розум щось добре вирішує, то воля приводить у виконання те легко, без утруднення, тому що божественній благодатній силі нічого не може чинити опір. Благодать ця діє в ній до того, поки людина сама не порушить цю її дію в ній.
…наскільки людина противиться гріхам, настільки в людині цій зміцнюється її воля в добрі, і вона стає сама собі паном.
Порушення відбувається від будь-якого виконання людиною свого пристрасного побажання, і тоді людина, раз підкорившись пристрасті, вже не може далі чинити опір їй, вона опановує його волею, яка спочатку ще бажає і хоча слабко противиться пристрасним побажанням.
І якщо людина незабаром не вживе заходів, то виконуватиме свої пристрасні побажання. Воля до того послабшає, що вже неспроможна буде дати й малого опору дії пристрастей.
У такому стані затьмарюється навіть і розум людини. Вона вже не може свідомо обговорити свого тяжкого стану, але затьмарюється до повного збочення, їй буде все уявлятися в іншому вигляді.
Страх Божий у неї щезне, благоговіння теж, розчулення зробиться непотрібним, до молитви вона буде холодною, пам’яті Божої ніби й не було, духовна радість і солодкі сльози, які мала вона на молитві, під час причастя Святих Таїн у церковному богослужінні, припиняться, страх смерті, суд Божий вже не лякатимуть її. Це є незнання, нечуття, лінощі, заціпеніння.
Це смерть душі, яку воскресити може один Бог
З такого стану може людина вийти тільки з Божою допомогою, але сама нічого не може зробити, навіть не може побачити такого свого тяжкого стану. Це смерть душі, яку воскресити може один Бог.
Іноді Господь будить душу від такого смертельного сну якимись приголомшливими подіями, тяжкими хворобами, бідністю, смертю близьких, великими помилками, невдачами й т. п.
Але найголовніше, що може пробудити від такого сну, це дотик благодаті Божої до почуттів серця, тоді з’явиться насамперед свідомість свого величезного відпадання від Бога, потьмарення та ослаблення волі.
Іноді Господь будить душу від такого смертельного сну якимись приголомшливими подіями, тяжкими хворобами, бідністю, смертю близьких, великими помилками, невдачами й т. п. Але найголовніше, що може пробудити від такого сну, це дотик благодаті Божої до почуттів серця, тоді з’явиться насамперед свідомість свого величезного відпадання від Бога, потьмарення та ослаблення волі.
Потім почнеться каяття, і якщо людина хоч трохи принудить себе, то зможе прийти до усвідомлення дійсності й скрухи, і тоді може відбутися поворот на краще.
Таким чином, якщо примушуватимемо себе утримуватися від гріхів і робити противні їм чесноти, тоді людина поступово зможе звільнитися від кайданів пристрастей. І якщо дотримуватиметься голосу совісті, то зможе взяти гору над своєю волею, перемогти її зневагою і цілком запанувати над нею, ослабленою пристрастями та почуттями.
Тому наскільки людина зневажає голос своєї совісті, залишаючи без виконання її вимоги, настільки послаблюється воля її, і наскільки зберігає та виконує її вимоги, настільки зміцнюється воля й стає твердішою.
…наскільки людина зневажає голос своєї совісті, залишаючи без виконання її вимоги, настільки послаблюється воля її, і наскільки зберігає та виконує її вимоги, настільки зміцнюється воля й стає твердішою.
Бо звичка від уповільнення отримує силу природи, а якщо не даємо їй свободи, то вона слабшає й потроху знищується. І гарну звичку, і погану підсилює та зміцнює час, як дрова підживлюють вогонь. Тому необхідно відмовитися від своєї волі, підкоривши її волі Божій.
Свобода людини
Людина — істота вільна, і свободу її ніщо не порушує, доки сама вона не захоче добровільно підкорити її комусь іншому.
Якщо вона підкорить себе цілком Божому промислу і буде все робити заради Бога, за Його волею, тоді Сам Господь керує (керуватиме) цією людиною, і це триватиме доти, доки вона (людина) не порушить цього, втративши відданість його волі Божій, якщо почне сама про себе промишляти.
Якщо вона (людина) підкорить себе цілком Божому промислу і буде все робити заради Бога, за Його волею, тоді Сам Господь керує (керуватиме) цією людиною, і це триватиме доти, доки вона (людина) не порушить цього, втративши відданість його волі Божій, якщо почне сама про себе промишляти.
Втрати ж ці відбуваються через втрату віри в Бога, тому що відданість походить від віри в Бога, без якої не можна мати цієї відданості.
Але буває, що диявол бере у полон волю людини, і це буває знову-таки через добровільне підпорядкування себе йому. Однак диявол діє обманом, бо ніхто не захоче прийняти чогось від нього добровільно.
Воля зміцнюється в доброму діянні тим, коли хтось тривалий час пручається своїм поганим побажанням, і змушує себе на все добре.
Воля зміцнюється в доброму діянні тим, коли хтось тривалий час пручається своїм поганим побажанням, і змушує себе на все добре.
Наприклад: противишся своєму роздратуванню, не допускаєш себе до мстивості, лайки, суперечки та всього такого, що тільки може виявити гнів. Намагаєшся зробити якесь добро кривднику чи догоду, — у такий спосіб зовсім обеззброюєш свого супротивника та мимоволі змушуєш його змінити злість на благодушність. У такий спосіб ти й себе заспокоюєш.
А якщо додати до цього ще й докори собі, то може прийти й смирення. Ось так відбувається перемога добра над злом, як навчає нас Святе Письмо. Якщо буде так чинити хтось, то цілком зможе за допомогою Божою викорінити в собі пристрасть гніву.
Воля послаблюється від постійної самодогідливості, коли людина ні в чому своїм побажанням не відмовляє, так що робиться з цього навичка, пристрасть.
Навпаки, воля зміцнюється, коли людина добровільно відсікає її, відмовляючи собі у різних побажаннях. Хочеться їсти, відмов собі. Хочеться читати шкідливу книгу, відмов. Хочеться пити, почекай півгодини. І тоді воля утихомириться і зробиться більш слухняною.
І чим довше вправляєшся в такому відсіченні волі, тим стає легше боротися проти своїх побажань.
Необхідність відсічення своєї волі
Необхідність ж у відсіченні своєї волі полягає в тому, що пристрасті іншим способом не можуть бути викорінені. Адже рано чи пізно, а все потрібно мати самозречення, тому що вічно прожити своєю волею неможливо. Отже, треба її узгодити з волею загальною — Божою.
Один диявол намагається зробити свою волю осередком всього світу. Щоб привчити свою волю підкорятися волі Божій, необхідно боротися зі своїми побажаннями, і чим більше людина перемагає погані звички та змушує себе виконувати волю Божу й триваліше вправляється в досконалій добрій справі, тим більше набуває могутності придушувати в собі все незаконне, стримувати свої прагнення і виконує тільки ті, які згодні з Божою волею.
Щоб привчити свою волю підкорятися волі Божій, необхідно боротися зі своїми побажаннями…
Цим способом можна зміцнити волю в боротьбі зі своїми побажаннями. І для виконання добрих справ, заповідей Божих, людина тоді легше відмовлятиметься від зручностей цього життя, від тілесного спокою, спокійніше переноситиме поневіряння й будь-які скорботи. Вона не буде пригнічуватися ними, а стане ніби вищою за них, вправляючись таким чином у самопримусі, любові до ближніх, у молитві та інших добрих справах.
Людина приходить до любові Божої, і воля її поступово міцніє, підкоряючи себе волі Божій, яка стає її власною та законом їй. Це виявляється у стриманості вуст, бо балакучість слугує послабленню моральної сили, і від цього ще більше послаблює її. Необхідно навчитися стриманості волі.
Ієросхимонах Агафодор (Буданов)
Друкується за книгою: “Руський Афонський Отечник XI X – XXстоліття”. Т. 16. – Свята Гора, Руський Свято-Пантелеїмонів монастир на Афоні, 2016.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
