Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці
Свята на честь Пресвятої Богородиці є першими за значущістю після свят Господніх. Головне завдання Богородичних свят – показати нам велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, Її роль у спасінні людського роду та заохотити нас до Її вшанування та наслідування.
Свято Введення належить до 12-ти великих церковних свят. Воно має один день перед- і чотири дні післяпразденства. Про є згадки від V-го ст., але треба було аж кількасот років, поки воно стало загально поширеним по цілому Сході.
З проповідей на цей день Константинопольських патріархів, Германа (715-730) та Тарасія (784-806), розуміємо, що подія Введення святкувалася вже в VIII ст.. Синайське Євангеліє з VIII ст., яке подарував до синайського монастиря цісар Феодосій ІІІ (715-717), між дванадесятми згадує й свято Введення. Це свято мають і грецькі Богослужбові книги з ІХ-го століття. із ІХ ст. його починає святкувати вся Східна церква. Синайський Канонар (збірник церковних законів) з IX-X ст. подає свято Введення під такою назвою: «Свято Пресвятої Богородиці, коли була приведена в храм Божий, маючи три роки».
Святе Євангеліє нічого не говорить нам про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва й Успіння Божої Матері, засновані на традиціях Церкви та на апокрифічних книгах, передусім Протоєвангелії Іакова та Євангелії від Матвія.
З цих джерел ми знаємо, що святі Іоаким та Анна віддали своє дитя, Пречисту Діву Марію, на служіння Богу в трьохрічному віці. Введення в храм Преблагословенної Отроковиці відбувалося дуже урочисто. Батьки Богородиці, які походили з царського та архієрейського родів, зібрали до себе всіх своїх близьких і сусідів та покликали хор дів. Пресвяту Діву Марію одягнули в царський одяг.
Шлях від Назарета, де жило святе подружжя, до Єрусалима тривав три дні. Іоаким та Анна вели Богородицю за руки. Попереду йшли непорочні діви із запаленими свічами та співали духовні пісні.
За святим сімейством слідували родичі, сусіди та друзі. Невидимий ангельський хор прославляв Бога та звеличував Пречисту Діву Богородицю.
Увесь Єрусалим дивився на урочисті проводи. Назустріч Пресвятій Богоотроковиці вийшли з піснеспівами священники.
Біля входу в святилище в Єрусалимському храмі було п’ятнадцять сходин. Священники на кожній сходині співали певний псалом. Всього вони співали 15 псалмів від 119 по 133. У святилище не можна було входити нікому, крім архієрея та священників.
Святі Іоаким і Анна поставили свою Дочку на першій сходині. Проте Вона швидко без підтримки зійшла по сходинах наверх, через що всі дуже здивувалися.
Пророк і первосвященник Захарія, родич святого сімейства, за Божим одкровенням ввів Пречисту Діву до скинії, що називалася Святе Святих.
Церква ж нині співає: «У Святе Святих Свята й Непорочна Святим Духом вводиться». У скинії знаходився Ковчег Заповіту, обкладений золотом, та Херувими слави. Туди один раз на рік входив первосвященик. Усім іншим людям, навіть священникам, вхід був заборонений. Пресвятій же Діві дозволялося входити у Святе Святих для молитви у будь-який час.
Після цього святі Іоаким та Анна принесли дари Богу, отримали благословення від архієрея Захарії та священників і повернулися додому. Там вони бенкетували та веселилися разом із усіма своїми родичами.
При Єрусалимському храмі було багато житлових приміщень. У них окремо жили діви, які тимчасово служили Богу, вдовиці, які пообіцяли Господу жити в чистоті до кінця своїх днів, назореї, що подібно до монахів не вступали в шлюб, прибульці та мандрівники, які прийшли в Єрусалим для поклоніння.
Пречиста Діва жила у приміщенні для дівиць. Старші за віком дівиці допомагали Пресвятій Отроковиці вивчити Святе Письмо та опанувати рукоділля. Часто Іоаким та Анна відвідували свою Дочку та повчали Її.
Богородиця мала світлий розум і любила вчитися. Багато часу Вона віддавала вивченню Святого Письма, крім того пряла шерсть і льон та шила шовком. Пречиста Діва так добре навчилася рукоділлю, що згодом здобувала ним Собі та Своєму Сину на прожиття. Вона виткала Іісусу Христу хітон без жодного шва.
Богородиця, як і інші діви, отримувала їжу від храму. Однак Вона її не їла, а віддавала бідним та мандрівникам. Самій же Пречистій Діві приносив небесну їжу Ангел, коли Вона перебувала у Святому Святих. Там Богоотроковиця молилася, спілкувалася з Ангелами та була більше часу, ніж у відведеному Їй приміщенні при храмі. Сам первосвященник Захарія бачив, як Ангели являлися Пречистій Діві, та дивувався.
Діва Марія першою серед дів присвятила свою невинність Богу, хоча в той час всі діви мали виходити заміж. Подружнє життя було в іудеїв у великій шані, тому що кожен прагнув мати потомство, щоб довше про нього пам’ятали на землі та щоб його нащадки отримали блага в царстві очікуваного Месії.
Святий Дух готував у Пренепорочній Діві вмістилище для Сина Божого, і Вона з кожним днем зростала та зміцнювалася духом.
Слава Пресвятій Трійці та честь Пречистій Божій Матері вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
