День пам’яті священномученика Климента Римського

25 листопада/8 грудня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Климента, папи Римського.

Святий Климент, апостол від 70-ти, народився в Римі в подружжя знатних язичників, Фавста та Матфідії, що походили з царського роду. Він був третьою дитиною в сім’ї після братів-близнюків Фавстіна та Фавстініана.

Матфідія, що була цнотливою й вірною своєму чоловіку, терпіла переслідування від його злого брата, який умовляннями та погрозами схиляв її до гріха. Оскільки беззаконник не відступав, матір Климента вирішила залишити Рим.

Одного ранку вона сказала своєму чоловіку, що бачила уві сні старого поважного мужа, начебто одного з богів, який сказав їй, що вона та двоє її синів-близнюків раптово загинуть, якщо не залишать на десять років Рим.

Фавст засмутився, але вирішив відпустити Матфідію зі старшими дітьми в Афіни. Тоді матір святого й брати вирушили в подорож морем. В морі їх застала буря. Хвилі віднесли корабель у невідомий край і розбили. Мандрівників поглинула морська безодня. Матфідію хвилями винесло на острів поблизу Асійського краю (Мала Азія).

Коли вона плакала за своїми дітьми, її побачили місцеві жителі й забрали в своє місто. Одна жінка, що в молодому віці залишилася вдовою, прихистила нещасну в своєму домі.

Фавстіна та Фавстініана хвилі також викинули живими на берег. Вони потрапили до рук розбійників, які привезли їх у Кесарію Стратонійську. Там їх продали жінці на ім’я Іуста. Остання виховала близнюків, як своїх дітей, і подбала про їхню освіту. Згодом брати почули проповідь про Христа, удостоїлися Святого Хрещення і супроводжувати Апостола Петра.

Через рік після того, як Матфідія залишила Рим, Фавст направив рабів у Афіни розвідати про свою дружину та дітей, проте раби не повернулися. На третій рік він знову послав рабів із необхідними для його рідних речами.

Посланці привезли Фавсту невтішну звістку, що про Матфідію та його дітей в Афінах ніхто нічого не знає. Тоді нещасний чоловік почав розшукувати дружину в приморських містах та пристанях, а потім залишив Климента вдома з вірними рабами, а сам вирушив у подорож морем. Багато років він провів у пошуках рідних, після чого впав у відчай і почав мандрувати світом.

Тим часом Климент виріс і оволодів філософськими вченнями. Він часто замислювався над смертю й відмовлявся від насолод цього світу. Один благочестивий чоловік наставив його в істинній вірі, і святий вирішив відвідати в Іудею.

Коли він плив морем, сталася буря, і вітер відніс корабель до берегів Олександрії. Там Климент знайшов апостола Варнаву, від якого з насолодою повчався віри в Христа. Потім він відплив у Кесарію Стратонійську, де зустрівся з апостолом Петром. Апостол Петро хрестив Климента в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Серед учнів Апостола були Фавстін та Фавстініан, однак вони не могли впізнати свого брата, оскільки розлучилися в ранньому віці. Брати-близнюки за повелінням апостола Петра вирушили до  Сирії. Пізніше туди ж відплив і Петро, якого супроводжував Климент. У дорозі Климент розповів Апостолу про своє походження, батьків та братів.

З Божого Промислу мандрівники пристали до острова, де жила Матфідія. Через слабкість рук вона не могла заробляти на прожиття і просила милостиню, щоб прогодувати себе та жінку, яка прийняла її в свій дім, а тепер лежала хвора.

Апостол Петро побачив Матфідію за її заняттям, зрозумів, що вона іноземка, і запитав про походження. Під час розмови жінка розповіла йому про своє життя, так Петро дізнався, що вона – матір Климента.

Він забрав нещасну на корабель і показав їй її сина. Обоє плакали від радості. Апостол Петро зцілив руки Матфідії та хвору жінку, яка її прихистила. Климент нагородив благодійницю своєї матері.

В Антандросі мандрівники зійшли з корабля і вирушили в Лаодикію, де зустрілися з Фавстіном та Фавстініаном. Останні запитали в Климента, хто ті стариці, що їх супроводжують. І Климент розповів їм історію своєї сім’ї. Брати-близнюки впізнали своїх матір та брата, і була в усіх велика радість.

Якось апостола Петра на шляху зустрів сивий бідно вдягнений благообразний чоловік, він висловив бажання з ним порозмовляти. Старець бачив раніше, як Апостол молився, і сказав, щоб той не обтяжував себе молитвою, бо він сам багато років звертався з молитвами до різних богів, і жоден із них не почув його.

Апостол відповів старцю, що він не був почутий, бо молився несправжнім богам, а не Єдиному Істинному Богу. Під час розмови Петро зрозумів, що розмовляє з батьком Климента, і невдовзі вся сім’я об’єдналася.

Після цього Фавст із дружиною та дітьми повернулися до Риму. Імператор влаштував на їхню честь бенкет і обдарував великою кількістю грошей, рабами та рабинями. Фавст та Матфідія жили  доброчесно й померли в істинній вірі.

Климент супроводжував Апостола Петра в його подорожах і ревно проповідував ім’я Христа, за що був посвячений у єпископа. У 91 – 100 роках він управляв Римською Церквою, після апостола Петра, Ліна та Анаклета.

У ті часи, коли люті гонителі намагалися знищити віру Христову, святий неустанно наставляв людей на щлях Істини, і Церква Божа примножувалася. За це імператор Траян (98 – 117 рр.) заслав його в Інкерманські каменярні, що знаходилися поблизу Херсонеса Таврійського. Туди за святителем вирушило багато віруючих.

В Інкерманських каменярнях працювало понад дві тисячі засуджених християн. Вони зі сльозами зустріли святого і попросили його молитов.

У тій місцевості людям доводилося здалеку носити воду. Папа Климент помолився Господу, і з’явилося джерело води, з якого утворилася ціла ріка. Через таке чудо багато нечестивих навернулося до Істинного Бога. Кількість віруючих зростала, і невдовзі всі місцеві жителі стали християнами.

Коли імператор Траян довідався, що відбувається в Херсонесі, то послав туди сановника Авфідіана. Той почав катувати та вбивати християн, але народ із радістю йшов на муки.

Тоді Авфідіан вирішив більше не мучити людей, а вбити лише святителя Климента. Угодника Божого вивезли на середину моря і втопили з прив’язаним до шиї якорем.

По молитвах християн море розступилося, а мощі Климента знайшли в мармуровій печері, що була подібна до церкви. За одкровенням Божим, мощі Святителя залишили в морській безодні. Після цієї події щороку вода відступала на сім днів, і віряни могли приклонитися до чесних мощей.

Одного року благочестиве подружжя забуло в печері дитину. Коли вода повернулася, батьки зрозуміли, що сталося, й почали невтішно плакати. Через рік дитину знайшли біля гробниці святителя Климента цілою та неушкодженою. По молитвах угодника Божого звершилося й багато інших чудес.

За царювання Никифора (802 – 811 рр.) море перестало розступатися, і так було понад 50 років. Через це під час свого архіпастирського служіння в Херсонесі дуже сумував єпископ Георгій.

Коли в Херсонес прийшли християнські вчителі Мефодій та Костянтин філософ (в чернецтві Кирил), то почали схиляти Георгія до відкриття чесних мощей. Через деякий час єпископ з духовенством та народом вирушив на морський берег, і всі почали молитися Богу. Однак вода не відступила. Вночі море осяяло світло, і спочатку з води з’явилася голова, а потім і все тіло Святого.

Частину мощей папи Климента святі Мефодій та Костянтин перенесли до Риму. Після прийняття Святого Хрещення в Херсонесі рівноапостольний князь Володимир забрав у Київ голову священномученика Климента і помістив її у Десятинній церкві.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)