Той, хто осуджує, не може досягти успіху ні в чому доброму

“…слухайте Мене всі та розумійте: нічого немає поза людиною, що входило б у неї та оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину”. ¹

Святі отці сказали, що немає нічого гіршого, ніж осуд.

Однак і до такого великого зла людина приходить через ту ж недбалість незначну, як здається. Бо через те, що людина дозволила собі незначний осуд ближнього, через те, що каже: «Що в тому поганого, якщо послухаю, що говорить цей брат? Що поганого, якщо і я скажу одне ось таке-то слово? Що такого, якщо я подивлюся, що буде робити цей брат чи той прочанин?», саме через це розум починає залишати свої гріхи без уваги й помічати гріхи ближнього.

І через це потім трапляється, що ми осуджуємо, лихословимо, зневажаємо ближніх і, нарешті, падаємо і в те, що осуджуємо.

…розум починає залишати свої гріхи без уваги й помічати гріхи ближнього. І через це потім трапляється, що ми судимо, лихословимо, зневажаємо ближніх і, нарешті, падаємо і в те, що осуджуємо.

Бо через те, що людина не журиться своїми гріхами «й не оплакує, – як сказали Отці, – свого мерця», не може вона досягти успіху ні в чому доброму, а завжди звертає увагу на справи ближнього. Проте ніщо так не гнівить Бога, ніщо так не оголює людину й не призводить до залишення Богом, як лихослів’я, чи осуд, чи зневага ближнього.

…ніщо так не гнівить Бога, ніщо так не оголює людину й не призводить до залишення Богом, як лихослів’я, чи осудження, чи зневага ближнього.

Одне – лихословити чи ганити, інше – осуджувати, ще інше – зневажати.

Ганити – означає сказати про когось: такий-то збрехав, чи розгнівався, чи вчинив перелюб, чи зробив щось подібне. Ось такий лихословив брата, тобто сказав пристрасно про його гріх.

А осуджувати – означає сказати: такий-то брехун, гнівливий, розпусник. Ось цей осудив сам стан його душі, виніс присуд про все його життя, кажучи, що він отакий-то, і осудив його, як такого, а це – тяжкий гріх.

Отож чого хочемо ми від нашого ближнього? Що хочемо від чужого тягаря?

Є нам про що журитися, браття! Нехай кожен дивиться на себе та свої гріхи. Одному Богові належить влада виправдовувати та засуджувати, оскільки Він знає і душевний стан кожного, і силу, і характер виховання, й обдарування, і будову тіла, і здібності; і відповідно до цього судить кожного, як Він сам Єдиний знає.

Нехай кожен дивиться на себе та свої гріхи. Одному Богові належить влада виправдовувати та засуджувати.

Бо інакше судить Бог діла єпископа, а інакше світського правителя, інакше старого, а інакше юного, інакше хворого, інакше здорового.

І хто може знати всі ці суди? Лише Єдиний, Хто створив усіх, усе збудував і все відає.

Прп. Авва Дорофей. Повчання

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)