Священномученик Єлевферій та його матір Анфія

15/28 грудня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Єлевферія та його матері Анфії.

Святий Єлевферій народився в Римі в знатній та багатій сім’ї. Батько його був воєначальником. Мати Святого, Анфія, пізнала істинну віру, прийняла Святе Хрещення від апостола Павла і виховувала свого сина в благочесті.

У 15-річному віці Єлевферій був посвячений у диякона, у 17-річному – в священника, а на 21-му році свого життя став єпископом Іллірика (області, що охоплювала східне узбережжя Адріатичного моря).

Невдовзі нечестивий імператор Адріан (117 – 138 рр.), почав переслідувати християн. Він послав у Іллірік воєводу Філикса, щоб той схопив та привів до нього Єлевферія.

Коли Святий повчав народ у церкві, воїни за наказом Філикса оточили храм, а сам воєвода увійшов всередину. Там Філикс почув проповідь Єлевферія й з гонителя став учнем Господнім. При цьому воєвода вирішив не виконувати наказ царя та не повертатися до нього.

Проте святий Єлевферій бажав постраждати за істинну віру і зібрався в дорогу. За ним, як агнець за пастирем, пішов і Філикс. По дорозі в Рим він прийняв від Єлевферія Святе Хрещення.

У Римі Святий, який на той час був ще юнаком, мужньо представ перед царем. Адріан запитав у нього, для чого він покинув віру предків і шанує нового Бога, який загинув лютою смертю.

Єлевферій мовчав на запитання царя. Потім Адріан почав схиляти Святого до жертвоприношення язичницьким богам. Він обіцяв Єлевферію, якщо той впокориться великі почесті, а якщо ні – жорстокі муки.

Але Святий був непохитним у своїй вірі й сказав, що для нього смерть за Христа – блаженство.

Після цього Мученика поклали на розжарений мідний одр, але він встав із нього анітрохи неушкодженим. При цьому Єлевферій сказав царю, щоб він подивився на нього і пізнав Істинного Бога та немічність своїх богів.

Адріан визнав слова Святого за безчестя для себе й вирішив піддати його ще більшим мукам.

Тоді запалили вогонь під залізною решіткою, яку зверху поливали олією, щоб її охопило полум’я. На цю решітку й поклали Святого, але вогонь миттєво згас і решітка стала холодною. Тому Мученик не постраждав.

Потім у величезній сковороді розтопили віск, смолу та сало й довели їх до стану кипіння. Після цього на сковороду поклали Святого. Проте знову сталося чудо, і Єлевферій залишився неушкодженим.

Розлючений Адріан не знав, на які катування віддати Святого, щоб вони спричинили йому шкоду.

Того ж часу міський епарх Корив, що вже почав пізнавати християнську віру, але по-всякому догоджав царю, порадив йому вкинути Святого в розжарену мідну піч, наповнену гострими залізними прутами.

Коли піч приготували, Єлевферій почав дякувати Богу та молити Його про порятунок. Потім Святий молив Господа за своїх ворогів. Цю його молитву слухав Корив. Її слова дуже вплинули на нього, і він запитав царя, для чого він так мучить невинного мужа.

Коли Адріан почув це від Корива, то подумав, що його підкупила золотом матір Єлевферія, і запропонував йому свої скарби. Однак Корив сказав царю, що жоден із його богів не може зберегти нікого від вогню, а Бог Єлевферія зробив його міцнішим за всяку муку.

Тоді Адріан розлютився й наказав кинути в приготовлену піч і Корива. Але Корив по молитві святого Єлевферія через годину вийшов з печі неушкодженим, після чого його обезголовили.

Пізніше в піч кинули Єлевферія. Там його почали розтягувати по залізних прутах, але прути переламалися, вогонь згас, а піч вистигла. Всі присутні, бачачи це, прославили Бога, а Мученика відвели в темницю. У темниці Святий годувався ангельською їжею, яку йому через голуба посилав Господь.

Потім за наказом Адріана Єлевферія прив’язали до диких волів. Проте в цей час з’явився Ангел, звільнив Святого і підняв його на гору поблизу міста. На горі Святий жив посеред звірів, які не спричиняли йому шкоди, а лише лестилися до нього та служили йому.

Згодом про те, де знаходиться Єлевферій, дізнався цар. Він послав воїнів схопити його, однак звірі кинулися захищати Святого. Мученик не дозволив звірам спричинити шкоду воїнам і з радістю пішов до царя. По дорозі він навернув до істинної віри воїнів, а разом із ними і близько п’ятисот чоловік народу.

На місці страти на Святого випустили лева та левицю, але вони сумирно лизали йому ноги. Тоді народ прославив Бога. Нечестиві язичники хулили Мученика і називали його волхвом. За це вони були покарані, бо деякі з них раптово оніміли.

Після цього голову Єлевферія усікли мечем. Його матір Анфія з радістю обнімала та цілувала тіло свого сина. Тоді обезголовили і її.

Християни взяли тіла святих та похоронили їх із честю. Кончина мучеників настала близько 120 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)