Для чого встановлено таїнство Покаяння?
Зараз ми проходимо рятівний період святого посту, який готує християн до зустрічі одного з найбільших свят Православної Церкви – Різдва Христового.
Саме Різдвяним постом у нас є дорогоцінна можливість – заглянути у свою душу та виявити, що в ній не так. А виявивши, працювати над тим, щоб вона прийшла в свій первозданний вигляд – стала такою, якою створив її Бог.
Це і є нашим головним завданням на землі – всіма силами намагатися наблизитися якостями душі до нашого Першообразу – Творця. А щоб наблизитися до Нього, потрібно йти тим шляхом, який вказав Господь наш Іісус Христос: потрібно виконувати Заповіді Його.
Втім рід людський, успадкувавши гріховну природу від прабатьків, не може жити досконало за заповідями Божими й постійно порушує їх.
Бажаючи допомогти людині, Церква встановила особливе Таїнство, за допомогою якого людина здатна докорінно змінитися. Це таїнство Покаяння. Його започаткував Сам Господь наш Іісус Христос, розпочавши земну проповідь з призову: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне»1(Мф. 4:17).
І це не випадково. Адже щоб увійти в це Царство і стати його громадянином, нам самим необхідно змінитися, очистити своє серце від усього, що перешкоджає нам стати гідними його.
Інакше кажучи, знищити ту гріховну стіну, яка відділяє нас від Бога, відновити втрачене богоспілкування. І в цьому нам допомагає Таїнство Покаяння.Що ж значить слово покаяння?
Слово покаяння від грецького Μετάνοια (метанойя) – зміна, переосмислення, прозріння. Воно розглядається у двох значеннях. Покаяння як дія – це усвідомлення людиною гріхів та глибоке каяття в них, поєднане з твердим бажанням змінити своє життя з довільно-гріховного, самолюбного та самодостатнього на життя за заповідями Божими.
Покаяння як Таїнство, встановлено Церквою для відпущення, вчинених людиною, гріхів. При щирому сповіданні їх перед обличчям священника, грішник, силою Божественної благодаті, звільняється від гріховної нечистоти.
Для чого потрібне Покаяння?
З часу куштування першими людьми забороненого плоду в Едемському саду людську природу змінив гріх і людина частково втратила можливість розрізняти добро та зло. Вона почала сама для себе визначати, що добре і що погано, почала сама шукати своє щастя, забувши, що вона є носієм образу Божого і що джерелом всіх благ є Господь.
Однак, якщо людина може забути про Бога, то Бог ніколи не забуде про Своє занепале творіння. Господь звертається до людей: «Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими ви грішили, і створіть собі нове серце і новий дух… для чого помирати… покайтеся, і живіть» 2(Єз. 18: 31-32).
Заради цього Церквою встановлене Таїнство Покаяння. Воно полягає в сповіданні людиною своїх гріхів Богу в присутності священника. Ця традиція освячена Самим Іісусом Христом, про що ми читаємо у Святому Євангелії, коли Господь після Свого воскресіння являється Своїм учням і дає їм владу в’язати та розрішати гріхи людські.
Покаяння – це одне з семи найважливіших Таїнств, які забезпечують повноту духовного життя людини та її спасіння. Без Покаяння спасіння неможливе. Це фундамент духовного життя. Святі отці називають це Таїнство другим Хрещенням, бо в ньому очищується і відроджується душа людська та стає здатною приймати благодатні дари інших церковних Таїнств, у тому числі й Євхаристії.
У чому сенс Покаяння?
Сенс Таїнства Покаяння полягає в тому, що людина, звіряючи своє життя з божественними заповідями, починає бачити свої гріхи. Вона починає усвідомлювати, що гріхи є перешкодами на її шляху до Бога. У душі людини відбувається переоцінка цінностей. Усвідомлення хвороби стає початком одужання.
Що означає покаятися?
Покаятися – це відмовитися від гріха, а не тільки його сповідувати. Ось як розмірковує про це один із старців Псково-Печерського монастиря – архімандрит Іоанн Крестьянкін:
«Що ж значить покаятися? Хіба тільки перерахувати свої гріхи й сказати — грішний? Ні! Для покаяння цього занадто мало. Покаятися — це значить змінити грішні думки та почуття, виправитися, стати іншим. Добре усвідомити свої гріхи, відчути тяжкість гріхопадіння. Але натомість опоганеного життя, загладженого Господом Ісусом Христом в покаянні, потрібно почати творити нове життя, життя в дусі Христа».
Навіщо потрібно сповідатися перед священником?
Господь дав на землі владу розрішати (прощати) гріхи саме священнослужителям, як наступникам апостольського служіння. «Що ви зв’яжете на землі, – каже Спаситель, – те буде зв’язане на небі, і що тільки розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі» 3(Мф. 18,18).
Однак, приступаючи до сповіді, ми каємося Богу, а не священнику, який є тільки свідком нашого покаяння.
Крім того, сповідь перед священником дозволяє нам пережити сором очищення, а це необхідна педагогічна міра. Про це чудово міркує святитель Іоанн Златоуст:
«Гріх – це рана, покаяння – ліки… За гріхом слідує сором, супутником покаяння є свобода. Але сатана перекрутив порядок і з’єднав свободу з гріхом, а сором з покаянням».
Сповідуючи свої гріхи перед священником, щиро шкодуючи про них, ми долаємо цей перевернутий порядок речей.
Нарешті, слід розуміти, що сповідь не обмежується одним лише сповідуванням власних гріхів. Вона передбачає і пораду з боку духівника, який навчений знаннями й досвідом, допоможе людині знайти правильний шлях для подолання гріха.
Гріх – це хвороба, але з Божою допомогою, яка подається в Таїнстві Покаяння, людина може зцілитися. «Зцілитися» буквально означає «знову знайти цілісність» – знайти згоду з Богом і самим собою, зі своєю совістю.
Тому, дорогі брати та сестри, будемо частіше приступати до рятівного таїнства Покаяння й пам’ятати, що від Бога відділяє нас тільки ГРІХ.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
