У коментарі порталу «Православне життя», як повідомляє Центр інформації УПЦ, керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній (Паканич) сказав наступне:

“Здається, в сучасному світі не залишилося місць, де люди відчували б себе в безпеці. Майже кожного дня на планеті спалахує чергова «гаряча точка», і не тільки на нашій землі: Близький Схід, Африка, Південна Америка…

Але й перебування у відносно благополучних країнах не бачиться гарантією спокою. Ніхто з найвизнаніших експертів не зможе передбачити, де спалахне наступного разу.

Про що це каже? Про дуже багато чого.

Насамперед про те, що міжнародні організації, які спочатку створювалися для врегулювання всіх можливих конфліктів між державами, вже давно не справляються зі своїми обов’язками. І чим більше ці організації декларують прекрасні та правильні гасла, тим менше можуть вплинути на припинення чергового кровопролиття.

Як не згадати апостольські слова: «Бо коли будуть говорити: “Мир і безпека”, тоді раптово спіткає їх згуба…» ¹(1 Фес. 5:3). Звичайно, у цьому уривку апостол Павло говорить про кінець часів, коли людство, що відкинуло Господа, буде вражене Його Другим пришестям. Але хіба й зараз це не звучить застереженням?

Всі ці організації створювалися, безперечно, з добрими намірами, однак вони мають один, але найважливіший недолік: вони створювалися без огляду на Бога.

Вся людська історія – це, за великим рахунком, історія воєн. Культура, мистецтво, філософія, наука – все розвивалося на тлі практично безперервних великих і малих зовнішніх і внутрішніх конфліктів.

І навряд чи можна знайти місце на Землі, де протягом одного людського життя не було б жодних воєн, зіткнень, бунтів або повстань. Це, безумовно, не є нормальним, оскільки є наслідком гріхопадіння прабатьків і припиниться остаточно лише після Другого пришестя Спасителя.

Звісно, миротворчість небезплідна. Сам Христос каже: «Блаженні миротворці, бо вони будуть названі Божими синами»²(Мф. 5:9). Але тільки якщо це миротворчість у Бозі й з усвідомленням обмеженості людських сил, усвідомленням того, що без Господа людина нічого не може зробити сама.

Якщо ж миротворчість ґрунтується на людській самовпевненості, на гордині та безбожності, на виключно земних турботах – економічних, політичних тощо, але не на виконанні заповідей, вона не принесе гідного плоду, що ми, на жаль, і спостерігаємо нині.

Як часто високі слова про мир у всьому світі, про безпеку й свободу прикривають лицемірство, жадібність і цинізм. Але людству давно необхідно усвідомити, що без Бога воно не здатне вирішити жодних проблем – від найважливіших до найпростіших, незважаючи на всі уявні чи реальні досягнення прогресу.

Тільки тоді народи зможуть досягти умиротворення, коли звернуться до свого Творця та Спасителя”.

Джерело

(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)