День пам’яті преподобного Макарія Єгипетського

19 січня/1 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Макарія Єгипетського.

Святий Макарій народився в поселенні Птінапор у Єгипті. Його батьки, Авраам та Сарра, тривалий час були неплідними, через що й вирішили жити в чистоті.

Про майбутнє народження сина Аврааму, який був священником, сповістив Ангел. Незабаром у подружжя дійсно народився син, якого назвали Макарієм, що означає блаженний.

Коли Макарій подорослішав, батьки захотіли одружити його. Юнак не бажав одружуватися, але послухався батьків та вступив у шлюб. У першу ж шлюбну ніч він удав із себе хворого й не доторкнувся до своєї дружини.

Через декілька днів після цього він вирушив разом зі своїм родичем на Нітрійську гору за селітрою. По дорозі туди біля Нітрійського озера юнак ліг відпочити й заснув. У сонному видінні йому з’явився світосяйний муж, який порадив уважно роздивитися ту пустельну місцевість. Він передрік Макарію, що той має там поселитися.

Після триденної подорожі пустелею Святий повернувся додому й застав свою дружину на смертному одрі. Невдовзі вона померла, будучи непорочною дівицею. З того часу Макарій залишив усі турботи про земне, невпинно перебував у храмі Божому та читав Святе Письмо.

Коли померли його батьки, юнак роздав своє майно бідним і почав подвизатися біля рідного поселення в окремій келії під керівництвом старця-відлюдника, що проживав поблизу.

Згодом єпископ поставив Макарія кліриком місцевої церкви. Однак Преподобний прагнув до безмовності, тому змінив місце свого проживання.

У поселенні, біля якого поселився Святий, жила одна дівиця, що потай від своїх батьків зустрічалася з юнаком, який їй подобався. Сталося так, що вона зачала в утробі й, навчена батьком дитини, звинуватила в насиллі над собою Макарія.

Батьки дівиці та місцеві жителі ледве не до смерті побили Преподобного та зобов’язали його утримувати дівицю. Тоді Макарій сказав сам собі, що тепер він має дружину та дитину, а тому повинен день і ніч працювати. З того часу Подвижник почав більше займатися плетенням корзин, а отримані гроші віддавати на утримання дівиці.

Коли настав час пологів, наклепниця не змогла народити дитину й сильно страждала. Тоді вона зізналася у своєму гріху проти Преподобного. Місцеві жителі зібралися йти до нього та просити пробачення.

Макарій довідався про це і, щоб уникнути людської слави, поспіхом покинув місце подвижництва. Він прийшов на Нітрійську гору й прожив там три роки. Потім Святий вирушив у Фаранську пустелю й став учнем преподобного Антонія Великого.

Згодом за порадою свого наставника Макарій поселився у скитській пустелі. Там йому довелося вести боротьбу з нечистими духами, які залякували його примарами та навіювали скверні помисли.

У 40-річному віці Преподобний отримав від Господа дар звершення чудес та пророцтва й владу над бісами. У той час його рукопоклали в ієрея і він став настоятелем монахів, які жили в скиті.

Якось один єгиптянин, охоплений пристрастю до заміжньої жінки, почав схиляти її до гріха, однак вона зберігала вірність своєму чоловіку. Тоді нечестивець пішов до чародія з проханням зробити так, щоб або та жінка полюбила його, або чоловік зненавидів би її та прогнав геть.

Оскільки чародій не зміг вплинути на почуття жінки, то надав їй в очах оточуючих вигляду коня. Коли чоловік зрозумів, що сталося з його дружиною, то привів її в пустелю до преподобного Макарія.

Святий помолився Богу, освятив воду й вилив її на нещасну жінку. Тоді чари розвіялися, а до жінки повернувся її звичний вигляд. Преподобний сказав, що така напасть сталася тому, що жінка вже 5 тижнів не причащалася Христових Тайн.

Відвідувачі часто порушували безмовність Святого. Тому він викопав під своєю келією глибоку печеру, де займався богомисленням та молитвою.

Одного разу в пустелю прийшов єретик Ієракіт, який заперечував воскресіння мертвих, і бентежив монахів своїм лжевченням. Макарій побачив, що монахи почали вагатися, й сказав єретику йти з ним на могили та просити Бога воскресити померлого – чию молитву Господь почує, того й віра права.

На кладовищі Преподобний запропонував Ієракіту молитися першим, але той відмовився. Тоді Святий помолився Господу, а потім покликав одного з покійників на імׄ’я, і з могили почулася відповідь.

Братія розкопала могилу та звільнила з неї монаха, якого по молитві Преподобного воскресив Господь. Охоплений жахом, єретик почав тікати. Монахи кинулися за ним і прогнали його далеко за межі того краю.

Якось один чоловік взяв у іншого на зберігання золото та раптом помер. Він не встиг розповісти своїй дружині місце, де заховав гроші, й бідній вдові та її дітям загрожувало рабство.

Коли Преподобний дізнався про це, то пішов із учнями до могили померлого і запитав у нього, де він поклав золото. Покійник відповів Святому, і вдова та її діти врятувалися від неволі.

Іншого разу в місцевості, де жив Преподобний, сталося вбивство, в якому звинуватили невинного чоловіка. Останній прибіг до келії святого Макарія, куди за ним прийшли, щоб схопити його.

Чоловік доводив свою невинність, а обвинувачі говорили про його вину. Під час такої суперечки угодник Божий поцікавився, де похований убитий, після чого разом зі звинуваченим та іншими людьми вирушив до могили.

Там він запитав у покійника, чи вбитий він приведеним сюди чоловіком. Мрець відповів, що цей чоловік не вбивав, і звинувачують його даремно. Вражені чудом присутні впали на землю, а потім почали просити угодника Божого, щоб він дізнався в покійного, хто його вбивця, але Святий відмовився це зробити.

Якось Преподобний побачив у пустелі людський череп і запитав у нього, хто він. Той назвав себе начальником язичницьких жерців і розповів Макарію, що разом із іншими терпить страшні муки в пеклі, які полегшуються, коли він милосердно молиться за них.

Потім Святий запитав, чи зазнає хтось більших мук. На це жрець сказав, що більше страждають ті, що пізнали Істинного Бога, але відреклися від Нього й не дотримувалися Його Заповідей.

Сподвижником та духовним другом Макарія Єгипетського був Макарій Олександрійський, пресвітер монастиря Келлії. За царювання імператора-аріанина Валента (364 – 378 рр.) преподобні Макарії разом із іншими отцями були заслані на віддалений острів. Там вони навернули до істинної віри всіх місцевих жителів, після чого їх повернули назад у пустелю.

Незадовго до кончини угоднику Божому з’явилися преподобні Антоній та Пахомій Великі. Вони привітали його словами: «Радій, Макарію!», – після чого сказали, що на дев’ятий день він відійде до Господа.

У день смерті Святому з’явився Херувим із безліччю Ангелів та ликами святих. Макарій попрощався з братією та віддав Богу душу. Кончина Преподобного настала близько 391 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)