День пам’яті преподобного Лаврентія Печерського
29 січня/11 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Лаврентія, затворника Печерського.
Преподобний Лаврентій подвизався в Києво-Печерському монастирі в ХІІ ст. Він наважився власними силами боротися супроти диявола і захотів для цього піти в суворий затвор.
Проте преподобні отці Києво-Печерської обителі не радили йому звершувати затворницькі подвиги в цьому монастирі, оскільки там ворог роду людського особливо підступно боровся з подвижниками. Вони згадували, як диявол переміг святих затворників Ісаакія та Микиту, яким з’явився у світлому образі.
Тоді Лаврентій пішов у затвор в обителі великомученика Димитрія Солунського, що знаходилася неподалік від Києво-Печерського монастиря. Там Святий проводив дуже суворе подвижницьке життя, умертвляв пристрасні бажання стриманням та голодом і викорінював їх силою молитви. А палаючі ворожі стріли святий Лаврентій гасив своїми сльозами.
Таким чином із Божою допомогою Святому вдалося уникнути бісівських стріл, і Господь обдарував його властивістю зцілення недугів та владою над бісами.
Якось до Лаврентія привели біснуватого чоловіка. Сила біса, який був у біснуватому, була настільки великою, що цей чоловік міг легко підняти й відкинути дерево, яке чере силу могли понести десять чоловік.
Святий Лаврентій, для того щоб прославити Києво-Печерську обитель, наказав відвести біснуватого туди. Тоді одержимий бісом чоловік почав кричати, що він не сміє навіть підійти до печери, в якій почиває багато святих, а також повідомив, що у самому монастирі є 30 монахів, яких він боїться, з іншими ж він веде боротьбу.
Після цих слів Лаврентій знову повторив наказ відвести біснуватого в Києво-Печерський монастир. Цей біснуватий чоловік ніколи не був у обителі й нікого там не знав. Поводирі біснуватого запитали в нього, кого він боїться.
На той час в обителі було 118 монахів. Одержимий назвав тридцять монахів поіменно й сповістив, що кожен із них може вигнати його. Потім чоловіку повідомили, що його замкнуть в печері. Але він сказав, щоб його вели в монастир, якщо хочуть побачити, як він вміє боротися.
Після цих слів біснуватий почав говорити різними мовами, яких ніколи навіть не чув. Це налякало й здивувало його супроводжувачів. Неподалік від обителі біс покинув того чоловіка, й всі дуже зраділи. Потім всі ввійшли до церкви, щоб звеличити Бога.
Туди ж прийшов і ігумен із братією, яким сповістили про чудо. Колишнього біснуватого запитали, хто зцілив його, він подивився на ікону Богородиці й сказав, що з Нею їх зустріли тридцять святих мужів. При цьому чоловік не знав особисто тих подвижників, але пам’ятав їхні імена. Всі прославили Бога, Пречисту Діву та святих угодників.
Таким чином по благодаті Божій із допомогою святого Лаврентія прославилася Києво-Печерська обитель.
Сам же Святий невдовзі після цього став єпископом міста Турова, що у нинішній Білорусі. Про нього, як про святителя, що вийшов із ченців Києво-Печерської обителі, згадує святитель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський, в своєму «Посланні до Полікарпа», який розпочав написання Києво-Печерського патерика.
Кончина святого Лаврентія настала наприкінці ХІІ ст. Його чесні мощі перенесені в Києво-Печерський монастир, де й нині перебувають нетлінними.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете ще відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
