День пам’яті мученика Трифона
1/14 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Трифона.
Мученик Трифон був родом із поселення Кампсади, що поблизу міста Апамеї у Фригії (області Малої Азії). Ще в юному віці Святий отримав від Господа дар звершення чудес. Так, одного разу він своєю молитвою врятував від голоду місцевих жителів, коли посіви та сади спустошували шкідливі гади та комахи. Також Трифон зцілював хворих та виганяв і людей бісів.
Якось Святий зцілив від біснування хвору дочку імператора Гордіана, що царював у 238 – 244 рр. Сталося це так.
У царя Гордіана була гарна й розумна дочка, яку багато славних князів хотіли бачити своєю невісткою. Однак у дівчину вселився біс, який почав сильно мучити її, ніякі лікарі не могли допомогти хворій.
Лукавий дух, який перебував у дівчині, говорив, що ніхто не може вигнати його, окрім отрока Трифона. Тоді повсюди почали шукати Святого, і багато людей приводили до царя з таким іменем. Проте ніхто з них не міг вигнати біса.
Зрештою, привели до царя і самого Трифона, якому на той час було сімнадцять років. Ще коли отрок не дійшов до Риму, біс почав сильніше мучити царську дочку й закричав, що більше не може жити тут, бо наближається Трифон. Після цього нечистий дух вийшов із дівиці.
Цар прийняв Святого привітно, але щоб переконатися, що саме він допоміг його дочці, впросив його показати диявола.
Тоді Трифон протягом шести днів постився та молився, після чого отримав від Бога ще більшу владу над бісами.
На сьомий день до Святого прийшли цар із синклітом. Трифон Іменем Господнім наказав нечистому духу показати присутнім свій мерзенний вигляд.
Після слів Праведника диявол з’явився у вигляді чорного пса з вогненними очима, що тягнув свою голову по землі.
Святий запитав у біса, хто послав його увійти в отроковицю. І той відповів, що був посланий своїм батьком сатаною. На питання ж Трифона, хто дав їм владу посягати на творіння Боже, демон відповів, що вони не мають влади над віруючими в Істинного Бога. І навпаки, біси отримують владу над тими, хто не вірує в Сина Божого та звершують угодні їм справи. Також диявол сказав, що такі люди самі відчужуються від свого Творця, стають їхніми друзями й разом із ними мучаться вічно.
Коли цар та його оточення почули це, то дуже злякалися. Багато з них увірували в Христа, а віруючі укріпилися в вірі.
Через деякий час після Гордіана на престол зійшов жорстокий гонитель християн Декій (249 – 251 рр.). Він наказав повсюди знищувати віруючих в Єдиного Бога.
Епархом на Сході тоді був Акілін. Йому донесли на святого Трифона, що він переходить із місця на місце, зцілює людей і навертає їх до християнської віри. На пошуки за Трифоном послалиі воїнів, у руки яких Святий сам із радістю віддався.
Коли Трифон представ перед епархом, то безбоязно сповідав свою віру в Істинного Бога. Проте Акілін схиляв Святого до ідолопоклонства.
Однак воїн Христовий був твердим у своїй вірі й прагнув постраждати за Христа. За це його повісили на дереві та протягом трьох годин жорстоко били. Мученик мужньо терпів страждання й жодного разу не закричав і не застогнав.
Після цього катування епарх знову почав переконувати Трифона покоритися царському наказу та принести жертву богам.
Святий на це відповів, що кожен, хто відрікається від Царя Христа буде посланий у вогонь вічний. Акілін, заперечуючи сказав, що немає іншого небесного царя, окрім Зевса. “Зевс насправді був беззаконним волхвом і люди після його смерті зробили йому ідолів, аби виправдати себе в наслідуванні його мерзенних справ”, – відповів Трифон.
Пізніше Акілін вирушив на полювання. Він наказав прив’язати Трифона до коня та вести його за собою. Святому довелося терпіти тяжкі страждання: його босі ноги мерзли від морозу, а кінь ставав на них своїми ногами. Від цих знущань стопи Мученика потріскалися, всупереч всьому він полум’янів любов’ю до Бога, співав псалми і не зважав на муки.
Після полювання Акілін запитав у Трифона, чи не надумав він принести жертви богам, але Мученик знову показав непохитність у своїй вірі, за це його кинули до в’язниці.
Згодом Святого знову почали катувати. Спочатку в його ноги вбили гострі цвяхи, після чого його водили по місту та били. Потім Трифона знову повісили на дереві й били залізом, а боки його обпалювали свічками.
У той час небесне світло осяяло Трифона, і на його голову зійшов із Неба вінець. Налякані цим дивом, мучителі впали на землю. Святий же зрадів і прославив Бога.
Опісля епарх вкотре намагався схилити Мученика до ідолопоклонства, однак його зусилля залишилися марними. Тому він наказав відсікти Святому голову.
Воїни вивели Трифона за місто. Перш ніж кати встигли стратити святого Трифона, він помолився й віддав свою душу в руки Божі.
Чесне тіло Святого поховали в його рідному поселенні Кампсаді.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)