Стрітення назавжди заперечує розлуку та самотність
– Я люблю свято Стрітення. Тільки воно трохи сумне.
– Чому?
– Ну, бо я вже стара. А це – свято зустрічі старого з новим, свято літніх людей і дітей, найбезпорадніших і найслабкіших у світі. Недаремно і в приказці ми – поруч: «старий і малий».
Я так сильно це відчуваю, коли молодшого онука на руках тримаю, йому лише три місяці тільки. І повторюю про себе: «Нині відпускаєш».
У події Стрітення і справді проглядаються два мотиви: старість світу й надія на нове, очікування – і виконання нового.
Пречиста Діва та Йосиф принесли Немовля в храм на сороковий день після народження, цей звичай був колись встановлений на спогад про позбавлення Ізраїлю з єгипетського полону. Неймовірні обіцянки Бога Мойсеєві, драматичні події в Єгипті, морські води, що розступилися перед народом, роки поневірянь, вичерпання та відновлення віри, Бог-Путівник і манна, радість вступу в Ханаан, отримання батьківщини в землі обітованій, зміна поколінь Ізраїлю, договір і кров, закон і пророки, пристрасна скарга Іова, плач Єремії, космічні прозріння Єзекиїля, розради Псалмів, скепсис Екклезіаста – усе, усе вже було, і усе вже – позаду.
Старий світ дожив, дійшов до часу, про який пророкував ангел, і прийняв на свої руки Нове, довгождане – а старцю прийшла пора відійти убік, упокоїтися.
Вдячним полегшенням, зітханням втоми, яке важко приховати, сповнені натхненні слова Симеона Богоприїмця до Владики, що відпускає нарешті з миром Свого служителя, що вірно зберігав багато років сокровенну надію Ізраїлю.
Багато хто звертав увагу на те, як смішно й таємничо виглядає немовля, що лежить або сидить на руках, так серйозно і царствено поглядає воно на навколишній світ, так природно і без сумнівів приймає ці руки як опору.
Нову, принесену Христом у світ та іконографічно наочно явлену в образах Різдва та Стрітення, нову звістку про Царство Боже, можна в чомусь назвати дитячим меседжем. Саме в новозавітний час, що триває й досі, стало можливим говорити про дітей не про просто як поки що «недодорослих», а саме як про дітей, про особливий стан дитинства, про дитячий погляд на світ, про права дітей, про дитячий зріз цивілізації.
Нову дитячу звістку Христа про неодмінну умову входження в Царство Боже, що була принесена в світ, знаємо ми усі. Він Сам озвучив її, сказавши дорослим: «Будьте як діти».
Що ж це означає? Будьте безгрішні, як діти, інакше не увійдете до Царства?
Але хіба діти – безгрішні? Із цього приводу не слід спокушатися: кожен із нас народжується в гріховний світ, тяжкість гріха й смерті – випробовує кожен. Діти бувають і вередливими, і відсталими, і ласолюбними, і жорстокими; хто сам виховував дітей – знає це на власному досвіді.
Не безгрішністю й особливою чистотою (яка начебто є в дитинстві, але так швидко втрачається з кожним днем дорослішання) відрізняються діти від дорослих.
Зовсім іншим: якою б не була дитина, вона не може жити – одна. Вона не може без тих самих «наручки». Дорослішаючи, нарощуючи з кожним разом під ударами життя хітин самозвеличення, людина привчається до незалежності, до нікомунепотрібності, привчається – до нелюбові, натягуючи на неї маску «дорослості», так часто плутаючи (і навіть – цілком щиро) цю нікомунепотрібність – зі свободою.
Немовля Христос, Бог, що прийшов у світ, – це теж свого роду Пітер Пен, вічна дитина, багатьма з нас улюблений, який зберіг дитячу жвавість і енергію, здатність гостро, первозданно відчувати, не розчаруватися в казці й зберегти віру та надію, але при цьому не розучився жертовно любити, відкинув дитяче самозвеличення та незалежність.
Людина не може без Бога, як немовля не може бути самостійним – у цьому ще одне важливе послання події Стрітення.
Людина не може без Бога, як немовля не може бути самостійним – у цьому ще одне важливе послання події Стрітення.
Старозавітна людина теж знала це, але, щоб утвердити та закріпити знання, щоб дати його усім, хто бажає спастися, у всі часи й епохи, Богові необхідно було самому стати людиною, необхідно було самому покірливо лежати «на ручках», стати пов’язаним безумовною дитячою любов’ю – аж до хреста й Воскресіння.
Стрітення – дійсно зустріч. Така зустріч, яка віднині та назавжди заперечує розставання й самотність.
Священник Сергій Круглов
У День свята Стрітення відбувається чин освячення свічок.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
