День пам’яті преподобного Ісаакія Печерського

14/27 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Ісаакія затворника  Печерського.

Святий Ісаакій був багатим купцем і жив у місті Торопці Псковської губернії, мав прізвисько Чернь. З часом він вирішив стати монахом, роздав своє майно бідним та прийшов до преподобного Антонія Печерського.

У чернечому чині Ісаакій проводив суворе життя, носив волосяницю, а поверх неї козлину шкуру. Згодом Святий поселився в невеликій печері, де весь час зі сльозами молився Богу.

Їв Святий лише проскуру раз у два дні й пив небагато води. Проскуру та воду йому приносив преподобний Антоній і подавав через маленьке віконце. Спав Ісаакій зовсім мало ще й сидячи. У таких подвигах Святий прожив сім років.

Якось опівночі після молитовного співу Ісаакій втомився, загасив свічку й сів відпочити. У той час його печеру осяяло яскраве світло, й у вигляді прекрасних юнаків перед Святим з’явилися два біси. Вони назвали себе Ангелами та сповістили Ісаакію, що до нього йде Христос із Небесними Силами.

Після цього затворник побачив багато бісів із сяючими обличчями, а у одного з них обличчя сяяло яскравіше, ніж у інших. Тоді нечисті духи сказали святому, що то Христос, і наказали вклонитися йому. Ісаакій забув перехреститися і поклонився бісу. Тоді біси з шумом оточили Святого і почали кричати, що він тепер їхній. Потім вони змусили затворника тривалий час танцювати перед ними. Від цього Преподобний дуже втомився і впав знесилений, а біси покинули його.

Наступного дня преподобний Антоній прийшов до печери Ісаакія й попросив у нього благословення, однак відповіді не було. Тоді Антоній подумав, що Ісаакій помер, і разом із преподобним Феодосієм та іншими монахами розкопав печеру Святого.

Вони винесли Затворника назовні й побачили, що він – живий. Феодосій сказав, що через бісів Ісаакій знаходиться в такому стані.

Упродовж двох років Святий лежав на одрі й не міг навіть повернутися на інший бік. Також він залишався німим і глухим та не приймав ні їжі, ні води. За хворим спочатку доглядав преподобний Антоній, а пізніше, коли Антоній відійшов у Чернігівську землю, – Феодосій.

По молитвах святих отців, на третій рік хворий почав говорити, а потім ходити, як мала дитина. У церкву його спочатку вели силоміць. Коли Ісаакія почали приводили на трапезу, то він не брав сам хліба. Монахи хотіли самі вкладати йому хліб в руки, щоб він їв, однак преподобний Феодосій заборонив їм це робити. І лише через тиждень Святий навчився брати в руки хліб та їсти. Таким чином святий Феодосій поступово допоміг Ісаакію звільнитися від диявольської спокуси й оговтатися.

Згодом Святий почав знову жити суворим подвижництвом і працювати в монастирі на користь братії. Він раніше за інших приходив на Богослужіння в храм і нерухомо стояв на своєму місці. Взимку його ноги навіть примерзали до каміння. Після закінчення Божественної служби Ісаакій поспішав до поварню, де розпалював вогонь та готував воду ще до того часу, як приходили монахи, на яких був покладений цей послух.

Якось один брат із насмішкою вказав Святому на ворона й наказав його зловити. Преподобний Ісаакій смиренно пішов, взяв ворона й приніс до поварні. Після цього всі почали поважати Святого. Однак він не хотів людської шани й почав удавати з себе юродивого. Для цього він ображав ігумена, братію та мирян, за що його часто били.

У той час Ісаакій поселився знову в печері преподобного Антонія, який тоді вже відійшов до Господа. Одного разу Святий розпалив там піч, і, оскільки вона була старою, полум’я почало вириватися крізь тріщини назовні. Тоді Святий став босими ногами на ті тріщини й стояв так, допоки піч не прогоріла. При цьому ноги Святого анітрохи не обпеклися.

Тепер Ісаакій вже не боявся бісів, оскільки Господь дарував йому владу над ними. Вони з’являлися йому у вигляді хижих звірів, змій, жаб та інших гадів, але Святий щоразу проганяв їх хресним знаменням.

З часом біси повністю відступили від Ісаакія та препинили свою боротьбу з ним. Святий же посилював подвиги і, зрештою, наблизився до своєї кончини. Коли Преподобний дуже захворів, братія перенесла його з печери в монастир.

Там через вісім днів Ісаакій відійшов до Господа. Його тіло з честю поховали в печері, де почивали тіла й інших преподобних отців.
Кончина святого настала в 1090 році. Зараз мощі преподобного Ісаакія відкрито почивають у Атонієвих печерах.

«Послання» інока Полікарпа до ігумена Акиндина згадує про участь преподобного Ісаакія з іншими подвижниками в зціленні святителя Нікити, який самовільно пішов у затвор і спокусився бісами, але потім виправився і був зведений за добродійне життя на єпископську кафедру в Новгороді. У оповіданні Полікарпа святий Ісаакій названий як Печерник.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)