День пам’яті святого апостола Онисима

15/28 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола Онисима, одного зі сонму сімидесяти.

Святий Онисим був рабом знатного християнина Филимона, який жив у місті Колоссах, що у Фригії (області Малої Азії). Цей Филимон згодом був зарахований до числа 70-ти апостолів і поставлений єпископом.

Якось Онисим завинив і через страх перед покаранням втік від свого господаря. Згодом він прибув у Рим, де на той час в ув’язненні був апостол Павло. Від нього Онисим навчився істинної віри й прийняв Святе Хрещення.

Коли апостол Христа написав Послання до Колоссян, то послав святого Тихіка з ним у Колосси, а також і Онисима з іншим Посланням до Филимона. У цьому Посланні Павло просив Филимона простити Онисима й прийняти його так само, як він прийняв би його самого – Павла.

Филимон послухався Апостола, щиро прийняв Онисима й звільнив його від рабства. Після цього Онисим повернувся в Рим і знаходився там до кончини святих Апостолів, якими був посвячений у єпископа.

Потім він вирушив проповідувати Слово Боже в різних містах та країнах. Так, Святий побував із проповіддю в Іспанії, Карпетанії, Колоссах, Патрах і, зрештою, оселився в Ефесі. Туди він прибув уже в похилому віці й зайняв єпископську кафедру після Іоанна Богослова та апостола Тимофія.

За царювання імператора Траяна (98 – 117 рр.) Онисима схопили язичники й привели до Рима. Там він потрапив на допит до епарха Тертілла.

Коли епарх запитав у Апостола, хто він, Онисим відповів, що він – християнин. Потім під час допиту Святий розповів, що він був рабом у одного чоловіка, а тепер він вірний раб Христа.

Коли ж Тертілл запитав у Онисима, за якою ціною його продали новому господарю, то апостол відповів, що Іісус Христос викупив його ціною власної крові і звільнив від суєтного життя.

На запитання ж епарха, яке життя християни називають суєтним, Онисим перелічив пороки й сказав, що вони є суєтою. У переліку пороків Святий назвав перелюб, сріблолюбство, чародійство, гординю, заздрість, пияцтво та інші.

Потім Апостол повідомив, що джерелом суєтного життя є ідолопоклонство, і почав вмовляти Тертілла виконати закон любові, який наказує любити ближнього, як самого себе, а через це прийти й до пізнання істинної віри.

Тоді епарх докорив Святому за те, що він не тільки сам не хоче поклонитися богам, але і його через страх перед муками бажає привести до своїх хибних поглядів.

Онисим же відповів, що не боїться мук, бо зміцнений силою Божою, і в очікуванні майбутніх благ легко витерпить страждання.

Після цього Апостола вкинули до в’язниці, де він знаходився 18 днів. До Святого приходили як віруючі, так і невіруючі у Христа люди. Християни прославляли подвиг Онисима, а нечестиві наверталися проповіддю Онисима до істинної віри.

Потім епарх послав Святого в ув’язнення в приморське місто Путіоли, що у Кампанії (область Італії). Там Апостол також багатьох приводив до Істинного Бога, про що невдовзі стало відомо Тертіллу.

Тоді епарх наказав знову привести до себе Онисима. Коли мучитель переконався в непохитності віри Апостола, то наказав сильно бити його чотирма палками.

Під час катування Святому розтрощили гомілки та інші кістки. Потім Онисиму відсікли голову. Його чесне тіло забрала одна жінка царського роду. Вона поклала його в срібну раку й почала звершувати пам’ять Святого. Кончина Онисима настала близько 109 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)