День пам’яті святителя Євстафія

21 лютого/6 березня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Євстафія, єпископа Антиохійського.

Святий Євстафій був родом з міста Сіда, що в Памфілії (прибережній області Сирії). Він спочатку займав єпископську кафедру в сирійському місті Берії, а потім в Антиохії (древня столиця Малоазійського Сходу Греко-Римської імперії).

Час життя та архіпастирського служіння Святителя припадає на кінець ІІІ та першу половину IV ст., коли християнство здобуло повну перемогу над язичництвом. Однак Церкву Христову тривожили єритики, з якими вона постійно боролася.

Головним ворогом істинної віри на той час став Арій – пресвітер Олександрійської Церкви. Він стверджував, що Син Божий створений Богом Отцем і є найвищим Його творінням, а Дух Святий створений Сином. До своєї єресі Арію вдалося схилити багатьох людей, у тому числі й священнослужителів.

Щоб відновити порушений мир, рівноапостольний цар Костянтин Великий скликав у 325 р. у Нікеї Перший Вселенський Собор Церкви. На цей Собор прибуло близько 300 єпископів, а крім них багато пресвітерів, дияконів, сановників, філософів і вчених.

Під час проведення соборних засідань почергово головували єпископи найзнаменитіших престолів, і першим головуючим був святий Євстафій. Саме він звернувся з вітальною промовою до царя, після чого зайняв місце праворуч від нього.

Серед присутніх на Соборі було багато язичницьких філософів. Найпихатіший із них, на ім’я Федон, щоб заперечити християнське вчення, почав захищати єретичні мудрування Арія. Євстафій, який володів великими філософськими знаннями розпочав із ним спір. У результаті того діалогу Федон прославив Істинного Бога та прокляв Арія і його єресь.

Однак Арій разом із єпископами Феоном Мармарікським та Секундом Птолемаїдським не послухалися присутніх на Соборі святих Отців і не захотіли зректися своєї єресі. За їх відлучили від Церкви та ув’язнили.

Інші ж прихильники єресі підписали затверджений на Соборі Символ віри та засудили Арія. Але двоє з них – єпископи Євсевій Нікомидійський та Феогній Нікейський – відмовилися засудити Арія; їх покарали засланням. Проте вони швидко удавано розкаялися та повернулися до своїх єпархій.

Коли святитель Євстафій прибув у Антиохію, то скликав помісний собор із підлеглих Антиохійській митрополії єпископів та пресвітерів. Він виклав їм постанови Вселенського Собору, яких переконував неухильно дотримуватися.

У 326 р. для утвердження та поширення християнства святий Євстафій разом із пресвітерами, дияконами та іншими кліриками вирушив у Іверію (Грузію). Велика частина іберійців на той час навернулася до Христа проповіддю та чудесами святої рівноапостольної Ніни.

Там святитель Євстафій охрестив царську сім’ю та вельмож, а священники – простий народ. Також Святитель освятив побудований у Мцхеті храм Дванадцяти Апостолів і поставив єпископом пресвітера Іоанна. Священики обходили міста та поселення, де навчали істинної віри ще не навернених до Христа іберійців.

Проте в Антиохії на Святого чекали тяжкі випробування. Єретики за відсутності імператора, який тоді перебував у Західній частині імперії, продовжували поширювати єресь та клопотали про повернення Арія із заслання. Водночас вони почали переслідувати єпископів Олександра та його наступника Афанасія Олександрійських та Євстафія Антиохійського, що стояли їм на перешкоді.

Єпископи Євсевій Нікомидійський та Феогній Нікейський разом із одностайними з ним єпископами прибули в Антиохію, де тоді окрім святителя Євстафія перебували ще деякі православні архіпастирі. Там вони підступним чином попросили скликати братський собор, під час якого з немовлям на руках до них увійшла жінка й із криком заявила, що батько її дитини – Євстафій.

Єретики сказали, що для підтвердження такого звинувачення достатньо, щоб жінка поклялася в правдивості своїх слів. Однак православні єпископи не схилилися на це й почали вимагати наявності свідків.

Антиохійський народ тоді підняв заворушення та був готовий зі зброєю в руках захищати свого архіпастиря. Єретики ж поквапливо залишили Антиохію, а та жінка, яка тяжко захворіла після свого наклепу, привселюдно зізналася, що її підкупили аріани.

Після цього єретики прибули до імператора Костянтина й звели новий наклеп на Святого. Вони сказали, що Євстафій викликав у Антиохії народне заворушення і що він погано висловлювався про матір імператора.

Через це Святителя у 331 р. заслали в Фракію, а його архіпастирський престол зайняв аріанин. При цьому велика кількість народу та пресвітерів, яких навчав святий Євстафій, залишалася вірною православ’ю та звершувала окремі від єретиків Богослужіння. Послідовники Арія називали православних християн Антиохії євстафіанами.

Після смерті Костянтина Великого єретики здобули ще більшу владу й розширили свій вплив. Вони добилися переселення святого Євстафія з Фракії, де він ревно продовжував утверджувати православ’я, у македонське місто Філіппи. Там Святитель близько 345 р. відійшов до Господа. У 382 р. його чесні мощі урочисто перенесли в Антиохію.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)