Пам’ять святителя Тарасія Константинопольського

25 лютого/10 березня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Тарасія, архієпископа Константинопольського.

Святий Тарасій народився в сім’ї патриціїв у Константинополі. Він мав гарну освіту та виконував різні обов’язки при царському палаці. Згодом Тарасій став радником імператора Костянтина VI Порфірородного (780 – 797 рр.), який вступив на престол у 10-річному віці й царював разом із матір’ю Іриною.

У цей час Константинопольською Церквою управляв Павло Кіпрянин. Він був доброчесним мужем, однак слабовольним та боязливим. Тому він спілкувався з іконоборцями, але дуже в цьому розкаювався. Не будучи в змозі перемогти іконоборчу єресь, що поширилася в Константинополі та довколишніх областях, Павло покинув патріарший престол і прийняв схиму в монастирі святого Флора.

Коли туди прибули цариця Ірина та цар Костянтин, Павло сказав їм про необхідність скликання Вселенського Собору для подолання єресі та порадив звести на престол радника Тарасія.

Тарасій не бажав приймати на себе управління Церквою, однак погодився за умови засудження іконоборства на Вселенському Соборі.

У патріаршому сані (784 –806 рр.) Тарасій почав творити подвиги посту та молитви. Він відмовився від м’яких постелі та вбрання, спав зовсім мало. При цьому Святий роздавав щедру милостиню вбогим, влаштовував лікарні та богадільні, заснував монастир і щонеділі під час святкової трапези для бідних сам прислуговував їм.

У 787 р. стараннями Патріарха Тарасія та цариці Ірини відбувся Сьомий Вселенський Собор Церкви, в якому взяли участь 367 святих Отців. Собор засудив іконоборчу єресь та затвердив шанування святих ікон. Таким чином Церкві Христовій запанував мир, і серед народу була велика радість.

Коли імператору Костянтину виповнилося 20 років, він через наклеп усунув від влади свою мудру матір царицю Ірину. Сам же став жити непристойно та потай зраджував своїй благочестивій дружині Марії.

Для того, щоб вдруге вступити у шлюб і зробити царицею свою наложницю Феодотію, Костянтин неправдиво звинуватив Марію у спробі отруїти його. Ця чутка швидко поширилася серед народу.

Після цього цар послав до святого Тарасія одного зі своїх вельмож, аби він повідомив Патріарху про вчинок Марії та випросив у нього благословення царю вступити в новий шлюб.

Проте Тарасій зрозумів підступність Костянтина й відмовився благословити його. Тоді Костянтин вирішив покликати Патріарха до себе, прийняти його з честю і схилити на свій бік.

Святий Тарасій прибув до царя разом із чесним старцем Іоанном. Костянтин почав жалітися Патріарху на свою дружину Марію, сказав, що вона стала його лютим ворогом, бо задумала отруїти його, тому її слід або стратити, або постригти в чернецтво. При цьому Костянтин показав святому Тарасію якусь посудину з каламутною рідиною, якою нібито Марія мала намір отруїти його.

Тарасій, який бачив, що Костянтин зводить наклеп на свою дружину через нечисту хіть до іншої жінки, безбоязно викрив його та сказав, що навіть під страхом смерті не погодиться зруйнувати Богом скріплений законний шлюб. Також Святий сказав царю, що не допустить його у святий вівтар для Божественного причастя. Старець Іоанн підтримав Патріарха, за що один із сановників вихвалявся вбити його мечем.

Слова Патріарха Тарасія та старця Іоанна розлютили царя, і він наказав вигнати їх із палацу з безчестям. Після цього Костянтин відправив свою законну дружину у монастир, де її силоміць постригли в чернецтво, а сам одружився з Феодотією. Шлюб уклав без відома Патріарха пресвітер Іосиф, якого за це відлучили від Церкви.

Коли святий Тарасій намагався розірвати той беззаконний союз, то Костянтин погрозив, що підніме знову гоніння іконоборців. Тому заради церковного миру Патріарх залишив царя жити в його беззаконні.

Цариця Ірина, яка бачила, що її син знову готовий підняти іконоборство, разом із найголовнішими сановниками повстала проти нього. Костянтина ув’язнили в одному з палаців, а потім осліпили, через що він і помер.

Святий Патріарх Тарасій протягом всього свого архіпастирського служіння щодня звершував Святу Літургію, і тільки хвороба могла зашкодити цьому. Навіть у похилому віці він не ухилявся від такої звички, допоки міг вставати з одра.

Перед кончиною Патріарху довелося боротися з нечистими духами. Після перемоги в тій боротьбі він мирно спочив. При цьому лице його просяяло.

Тіло святого Тарасія поховали в заснованому ним монастирі на Босфорі. Від його гробу чудесно отримували зцілення болящі та біснуваті.

Навіть після смерті святий боровся проти іконоборців. Так, імператор-іконоборець Лев Вірменин незадовго до своєї кончини бачив уві сні Патріарха Тарасія, який повелів воїну Михаїлу вбити його мечем, що той і зробив. Невдовзі нечестивий цар дійсно загинув від меча одного зі своїх воєвод – Михаїла Валвоса.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)