День пам’яті преподобного Тита Печерського

27 лютого/12 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Тита,
пресвітера Печерського.

Святий Тит подвизався в Києво-Печерському монастирі в сані пресвітера в ХІІ ст. Він і монах Євагрій, який служив дияконом, були великими друзями. Всі дивувалися щирій дружбі та братерській любові, що існувала між ними. Однак під впливом ворогу роду людського любов між ними змінилася на ненависть та ворожнечу.

Тит і Євагрій навіть не дивились в обличчя один одному й уникали зустрічі. Коли один звершував кадіння, другий відходив, а якщо не відходив, то перший ігнорував його і, не покадивши, проходив далі.

Братія вмовляла Тита й Євагрія помиритися, однак вони не зважали на вмовляння братії та зі злобою й ненавистю в серці звершували своє служіння та причащалися Святих Христових Тайн.

Одного разу Тит тяжко захворів і наближався до смерті. Опам’ятавшись, він зі сльозами розкаювався у своїй ненависті до Євагрія і через інших попросив у нього прощення.

Однак серце Євагрія закам’яніло в своїй злобі, і він замість того, щоб простити Тита, почав проклинати його. Тоді диякона силоміць привели до Святого, щоб помираючий зміг примиритися з ним.

Коли Тит побачив Євагрія, то зі сльозами впав йому до ніг і почав просити прощення й благословення. Проте диякон сказав, що не хоче миритися з Титом ні в цьому віці, ні в майбутньому. Потім він вирвався з рук монахів і впав.

Коли ж його хотіли підняти, то виявилося, що він мертвий. При цьому ні руки скласти, ні очі та уста закрити йому монахам не вдалося. Водночас із цим Тит повністю зцілився від своєї хвороби.

Присутня братія злякалася та запитала у нього, що це все означає. Тит розповів, що коли лежав на одрі хвороби з гнівом у серці, то побачив, як Ангели відступили від нього, а біси раділи його гніву. Тоді він попросив заочно в Євагрія прощення. Коли ж Євагрія привели до нього, і той відмовився простити його, то Ангел полум’яним списом вдарив Євагрія, і черноризець впав мертвим, а його (Тита) підняв із одра хвороби, і він повністю одужав.

Налякані таким чудом, монахи почали плакати через погибель Євагрія, а потім поховали його. При цьому скласти йому руки та закрити уста й очі так і не вдалося.

З того часу братія почала ретельно берегти себе від гніву, а особливо сам пресвітер Тит. Він настільки полюбив ближніх, що стяжав непорушний мир у своїй душі. Через таку доброчесність він після багатьох трудів та подвигів удостоївся Царства Небесного, де вічно прославляє Пресвяту Трійцю.