Значення Великого посту для християнина сьогодення

Коли ми розмірковуємо над значенням Великого посту для духовного життя православного християнина, треба підкреслити, що Великий піст — це період духовного та богословського збагачення.

Великий піст — це період духовного та богословського збагачення.

Сучасна людина у часи політичних криз, економічних потрясінь і духовних катастроф, як ніколи, зголодніла за живим словом Живого Бога. Тому я вважаю, що під час посту важливо не лише постувати, а й глибше занурюватися в Слово Боже, розмірковувати над богословською скарбницею Православної Церкви.

Багатьом парафіянам, які не можуть суворо дотримуватись посту за станом здоров’я, треба більше приділяти уваги духовному зростанню: спогляданню, читанню богословської літератури.

Багатьом парафіянам, які не можуть суворо дотримуватись посту за станом здоров’я, треба більше приділяти уваги духовному зростанню: спогляданню, читанню богословської літератури.

Таким чином, за сорок днів посту вони мають чудову можливість отримати для себе певний духовний зиск, прочитавши більше книжок богословського спрямування, ніж у інші місяці року.

Великій піст — духовний шлях пізнання Бога

А це, перш за все, збагачення власного внутрішнього досвіду духовного буття, пошук самого себе, творче філософське й інтелектуальне сходження вгору — до Богопізнання.

Під час посту важливо оновитися душею, тілом і розумом, осмислити власне життя, намітити певні цілі, сформувати стратегію руху та напрямку.

Під час посту важливо оновитися душею, тілом і розумом, осмислити власне життя, намітити певні цілі, сформувати стратегію руху та напрямку.

Саме цьому нас навчає богословська думка Православної Церкви.

Духовне життя людини — це шлях до спасіння, це постійна нескінченна боротьба за справжнє, повноцінне, цілісне буття в Бозі, без жодних метафізичних зумовленостей, ідеологічних чи націоналістичних перекручень, бабських забобонів, усіляких відходжень від Істини.

У цьому й полягає особливе значення періоду Великого посту, коли ми кожної неділі, згадуємо події з життя святих, святкуємо, вшановуємо важливі дати церковної історії, наближаємося до справжнього Богопізнання, дякуємо Отцю Небесному за духовну радість, земне щастя й випробування.

Варто завжди пам’ятати, що богослов’я Церкви — це не мертвий матеріал семінарських конспектів, академічних роздумів богословів, це, перш за все, вічне актуальне слово Творця Всесвіту, що звернене до кожного християнина та усього людства загалом.

Чому саме під час Великого посту говоримо про весняне оновлення духу?

Мені здається, що саме у Великій піст відчутним є весняне оновлення духу, радість живого Богоспілкування.

Духовне життя християнина: сповідь, святе Причастя, храмова та домашня молитва, подяка Богові, постійні роздуми над Словом Божим, міркування над буттям та викликами сучасного світу є динамічним шляхом духовно-морального, інтелектуального, богословського зростання.

У житті Церкви закладені величезні потенційні інтенції розгортання повноцінного, цілісного людського буття. Мусимо пам’ятати, що у певні періоди історії церковна думка може стати новим імпульсом соціальної та духовної динаміки розвитку усього суспільства.

Мусимо пам’ятати, що у певні періоди історії церковна думка може стати новим імпульсом соціальної та духовної динаміки розвитку усього суспільства.

Якщо в історії Вселенських Соборів ми споглядаємо динамічні явища розвитку богословської думки та парафіяльного буття, то й у ХХI сторіччі нашому погляду мають відкритися не менш яскраві сторінки розвитку величі Церкви й сили благодаті Святого Духа. Святе Письмо закликає нас:

Що про піст має говорити сучасна Церква?

Внутрішні ресурси Церкви невичерпні, про це пишуть і святі отці, і видатні богослови християнства, свідчать факти сучасності. Звідси органічно випливає і особлива відповідальність кожного християнина за можливість передання живої віри молоді та наступним поколінням.

Адже православні християни в сучасному соціумі повинні бути свідками Божої мудрості, любові та турботи, а не войовничими невігласами темного «середньовіччя», радикальними фанатиками від обряду та марновірства.

…православні християни в сучасному соціумі повинні бути свідками Божої мудрості, любові та турботи, а не войовничими невігласами темного «середньовіччя», радикальними фанатиками від обряду та марновірства.

Наше суспільство прагне живого, полум’яного, сучасного, зрозумілого слова про релігійну віру, пошук Бога та духовне буття, яке, на жаль, у великому дефіциті в сучасній церковній проповіді.

Не можна розмовляти з сучасною людиною про церковне буття лише мовою катехізису XIX сторіччя. Динаміка життя богословської думки — складна, багатогранна та різноманітна.

Змінюються покоління людей, які живуть на планеті, їхня ментальність, світосприйняття, а, отже, й Церква мусить це враховувати, звертатися до сучасників. Церква — це живий Боголюдський організм, який розвивається в історії, соціумі та культурі. 

Церква — це живий Боголюдський організм, який розвивається в історії, соціумі та культурі.

Наші пращури мудро застерігали: «Без Бога – ні до порога!»

Тому під час Великого посту постійно читаймо Євангеліє, послання святих апостолів, перечитуймо богословські книжки, думаймо над життям святих подвижників Церкви Христової й творчо осмислюймо філософську та історичну літературу, що присвячена релігійному шляху людства — шляху до храму віри, надії, любові, шляху до спасіння у вічності.

Протоієрей Діонісій Мартишин
Джерело

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)