Святий Єфрем Сирін про смирення та смиренномудрість

Повчання преподобного Єфрема Сиріна щодо цих найважливіших християнських чеснот ґрунтуються на євангельському вченні. Божественне смирення та лагідність явив Сам Господь наш Іісус Христос у Своєму земному житті. Мати смирення та лагідність закликав Він і Своїх послідовників, говорячи: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний є і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» ¹(Мф. 11, 29).

Смирення — це чеснота, яка за своїм значенням у духовному житті є найважливішою та основоположною. Без неї всі інші чесноти не тільки не мають цінності, але й просто неможливі.

Смирення — це чеснота, яка за своїм значенням у духовному житті є найважливішою та основоположною. Без неї всі інші чесноти не тільки не мають цінності, але й просто неможливі.

«Господь наш понад усі чесноти ставить любов“, — говорить преподобний Єфрем.

Смиренням здобуваються чесноти

— Але хто ж багатий на любов, як не смиренний? Смиренням здобуваються як любов, так і надія, і віра. Воно піст робить справжнім постом, воно охороняє цнотливість, дає ціну милостині, воно жертву робить угодною Богові.

Хто постить без смирення, той постом своїм гнівить Бога. І блудники кращі за гордовитих дівичів. Милостиня, подана без смирення, не приймається на небі, й жертва, яка принесена без смирення, не вгодна Святому Духові.

Хто без смирення звершує бдіння й творить молитву, той не кращий від сонливого; а молитва смиренного, хоча він і спить,— духмяне кадило перед Богом» ²Творения прп. Ефрема Сирина. Т. 4. С. 116.

І далі преподобний пише: «Чи любиш ти чистоту? Смиренням придбаєш чисте серце. Чи прагнеш святості? Воно зробить тебе святим. Чи бажаєш стати досконалим? Воно — шлях досконалих. І на будь-яку висоту зійдеш ти смиренням». Тому «всі скарби має смирення; всі блага, всі духовні багатства можна знайти в ньому. Порахуй і перелічи їх, якщо можеш, тому що в смиренні є все» ³Там же. С. 119..

Коренем усіх пристрастей і пороків, що вирують у людині, є гордість, яка «умертвила отця нашого Адама й умертвляє всіх чад його».

Тому преподобний Єфрем радить подвижникам, «які розпочали духовну боротьбу й бажають здобути перемогу, зодягнутися в броню смирення. <Вона> — зброя Господа нашого, <яким Він> скинув сатану з висоти самоуправного панування» ⁴Творения прп. Ефрема Сирина. Т. 4. С. 114-115.

Далі преподобний говорить: «Підпережіться ж цією зброєю, учні Христові, тому що нею здобудете перемогу та успадкуєте Царство. Хто любить перемогу, той нехай озброїться цією зброєю; хто бажає увійти в Царство, нехай входить цими воротами… <Тому що> смирення — це двері небесні, це — «лєствиця», якою людина сходить на небо. Нею Бог зійшов із висоти до обителі земнородних, нею нащадки Адама сходять із глибини до обителей горніх. Нею здобувається всяке благо, нею долається будь-яка напасть» ⁵ Там же. С. 115.

Чеснота смирення таїть у собі благодатну силу, так що навіть людину, яка хоч і обтяжена гріхами, але бажає від них звільнитися, «якщо придбає собі смирення» ⁶Там же. С. 115-116., робить праведником. І це тому, що смирення наближає до Бога, від Якого одержуємо прощення гріхів.

Смирення наближає до Бога, від Якого одержуємо прощення гріхів.

Із смиренням споріднена смиренномудрість. Ці чесноти можна порівняти з високим могутнім деревом, яке смиренням, як корінням, глибоко входить у землю, а вершиною — смиренномудрістю — високо поривається в небо.

Перше (тобто смирення) не величається, тому що навіть і не мислить про те, що виростає з неї. Друга ж (тобто смиренномудрість), з властивою їй мудрістю, не мудрує в собі лукаво, усвідомлюючи, що життя її цілком залежить від вологи, яка подається корінням.

Тому обидві чесноти, смиряються, за словом Божим, підносяться. Преподобний у смиренні та смиренномудрості бачить той стовбур дерева духовного життя подвижника, з якого виростають гілки-чесноти.

Ознаки справжнього смирення

Преподобний Єфрем називає ознаки справжнього смирення.

Вони такі: «докоряти собі повсякчас, на всякому місці й за всяку справу. Нікого не ганити і не знаходити на землі людини, яка була б огиднішою, або грішнішою, або недбалішою за нього самого, але всіх завжди хвалити і прославляти. Нікого ніколи не осуджувати, не зневажати, нікого не обмовляти, але повсякчас мовчати і без наказу або кончої потреби нічого не говорити. Коли ж запитають, і є намір, або нагальна потреба змушує відповідати, тоді говорити тихо, спокійно, рідко, немов би з примусу та сором’язливо. Ні в чому не виставляти себе над міру (істини), ні з ким не сперечатися ні про віру і ні про що інше, а коли говорить хтось добре, сказати йому: «Так»; а якщо погане, відповідати: «Сам знаєш». Бути в послуху та гребувати своєю волею, як чимось згубним. Мати погляд, втуплений завжди в землю. Мати перед очами смерть свою. Ніколи не марнословити, не базікати, не брехати, не суперечити вищому. З радістю терпіти образи, зневагу й втрати. Ненавидіти спокій і любити працю, нікого не засмучувати й не уражати нічию совість».

Преподобний Єфрем називає блаженним того, хто має ці ознаки справжнього смирення. Вже тут, на землі, така людина «починає іменуватися оселею та храмом Божим, <тому що> Бог вселяється в неї, і робиться вона спадкоємцем Небесного Царства»⁷Творения прп. Ефрема Сирина. Т. 3. С. 397..

Тільки досконалі досягають висоти смирення. У смиренному серці вже не знаходить собі місця дратівливість, — навпаки, воно сповнюється любові, миру, радості духу й веселощів мудрості ⁸Там же. Т. 4. С. 118..

Смирення й прощення гріхів

Преподобний говорить, що людина догоджає Богові смиренням набагато більше, ніж жертвами й приношеннями. Через смирення праведні одержують прощення гріхів, досягають досконалості й успадковують життя вічне.⁹Там же. С. 115.

Говорячи про силу смирення, святий Єфрем пише: «Смиренний не пишається, не гонорує, слугує Господу через страх перед Ним. Смиренний не встановлює своєї волі, всупереч істині, але підкоряється істині. Смиренний не заздрить успіху ближнього, не радіє з його падіння, а, навпаки, радіє з тими, хто радіє, та плаче з тими, хто плаче.

Смиренний не принижується в злиднях і бідності та не бундючиться в благоденстві та славі, але постійно перебуває в тій самій чесноті.

Смиренний не наговорює братові на брата (це сатанинська справа), але служить для них миротворцем, не відплачує злом за зло.

Смиренний шанує не тільки вищих, але й нижчих за себе. Смиренний всіма силами прагне до благоговіння.

Смиренний не захоплюється дратівливістю, нікого не ображає, ні на кого не кричить. Смиренний не опирається і не лінується, хоча б й опівночі покликали його на справу, тому що поставив себе на послух заповідям Господнім.

Смиренний не знає ані прикрості, ані лукавства, але в простоті й непорочності служить Господу у святості, в мирі й у радості духовній.

Смиренний не впивається вином, не піддається обжерливості, боючись заповіді Господньої. Смиренний, якщо почує догану, не ремствує, і якщо буде битий, не вийде з терпіння, тому що він — учень, Того Хто терпів за нас на Хресті.

Смиренний ненавидить самолюбство, тому не домагається першості, але відчуває себе в світі цьому як тимчасовий плавець на кораблі.

Смиренний любить слухати слова духовні й не відвертає розуму свого від заповідей Всевишнього, тому що справді зрікся він себе в надії на Господа нашого Іісуса Христа» ¹⁰Творения прп. Ефрема Сирина. Т. 1. С. 259-260.

У міру успіхів у смиренні, досягаючи духовно-моральної досконалості, подвижник поступово набуває смиренномудрості, так що й навіть у думці не припускає, що чогось досягнув. Піднесенність не заважає йому «принижувати себе в думці», тому що смиренномудрість, за словом преподобного, полягає втому, «щоб, усвідомлюючи в собі багате й велике, не уявляти про себе нічого великого» ¹¹Там же. Т. 3. С. 409..

Смиренномудрість почаок і кінець усього доброго

Називаючи смиренномудрість початком і кінцем (усього) доброго, преподобний Єфрем говорить, що без нього «марні усякий подвиг, усяке обмеження, усякий послух, усяка некорисливість, усяка великовченість» Там же. Т. 1. С. 29, і без смиренномудрості не можна досягти спасіння. Потрібно любити й зберігати цю чесноту, яка є «непереборною стіною перед лицем ворога, скелею, об яку б’ються й розбиваються зброя та розжарені стріли лукавого» ¹²Там же. Т. 2. С. 199..

Без смиренномудрості, на думку преподобного, «праве (праведне) життя неможливе».

Без смиренномудрості «праве (праведне) життя неможливе».

Для досягнення успіху все потрібно робити зі «смиренномудрістю, в ім’я Спасителя нашого Іісуса Христа, і через це плід (трудів) піднесенний буде до неба».

Хто досягає смиренномудрості, той уподібнюється Христу і вже «ніколи не впадає в диявольські тенета, тому що, здіймаючись на швидких крилах, завжди буде набагато вище від ворожих тенет» ¹³Творения прп. Ефрема Сирина. Т. 2. С. 67-68.

Смиренномудрістю особливо повинні відрізнятися ті, хто «приходять до чернечого життя». Таких преподобний Єфрем напучує «не високомудрствувати, не вихвалятися, але показувати в собі всяку лагідність і смиренномудрість, пам’ятаючи і розмірковуючи <і> про благодіяння Господні, <і> про те, з яких утруднень віку цього витяг їх Господь, <намагаючись> у всіх справах своїх здобувати собі смиренномудрість, яка є матір’ю слухняності» ¹⁴Там же. С. 94, 97.

Преподобний говорить: «Май смирення та лагідність, і зійде на тебе благодать Божа»¹⁵Там же. Т. 3. С. 85.. І далі: «Якщо подвижник полюбить смирення, завдяки якому стане лагідним, то тоді Господь навчить його шляхам Своїм, якими досягне <він> спасіння» ¹⁶Там же. С. 85.

Придбайте лагідність!

У своїх повчаннях до новоначальних ченців преподобний Єфрем закликає їх бути лагідними, слухняними й розсудливими. Він пише: «Будь лагідним настільки, щоб якщо вимагатиме від тебе отрок, іди за ним, зроби справу й у мовчанні повернися до своєї келії, мовчи вустами, але молись серцем» ¹⁷Там же. Т. 2. С. 85.

Якщо подвижник захоче «стати дійсно побідоносцем, <то повинен учитися> переносити труди чеснот мужньо, з мудрою лагідністю» ¹⁸Там же. Т. 1. С. 287.

Преподобний закликає всіх до придбання цієї чесноти, говорячи: «Благаю вас, придбайте лагідність, тому що лагідний уквітчаний усякою доброю справою.

Лагідний, якщо і скривджений, — радіє; якщо й скорботний,— дякує; гнівних приборкує любов’ю. Приймаючи на себе удари, — залишається твердий.

Під час сварки спокійний, у послуху веселиться, не вражається гординею. У приниженні радіє, заслугами не пишається, не вихваляється, з усіма живе в тиші.

Усякому начальству покірний, на всяку справу готовий, у всьому заслуговує на похвалу, всі його хвалять. Він геть біжить від лукавства, далекий від лицемірства.

Він не служить .., не підкоряється заздрощам, не припускається лихослів’я, не терпить нашіптування, ненавидить віщунів. О, блаженне багатство — лагідність! Вона прославляється всіма» ¹⁹Творения прп. Ефрема Сирина. Т. 1. С. 1.

Священник Ростислав Ярема

Вчення преподобного Єфрема Сиріна про чесноти.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)