День пам’яті преподобної Димитри Київської

9/22 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Димитри Київської.

Свята Димитра (Матрона Олександрівна Єгорова) народилася в 1810 році в місті Сілістрії (місто Сілістра в Болгарії) в благочестивого подружжя Олександра та Марії.

Наприкінці 20-х років ХІХ сторіччя через посилення турецького гніту та утиски православних вона з сім’єю переселилася в Бесарабію.

Матрона вийшла заміж за капітана російської армії Івана Єгорова. Під час Кримської війни (1853 – 1856 рр.) її чоловік героїчно загинув. Сама Матрона допомагала пораненим на полі бою під час оборони Севастополя (1855 – 1856 рр.). Вона також зазнала поранення, але не залишила передової та продовжувала виконувати свої обов’язки.

За участь у обороні Севастополя угодниця Божа отримала нагороду. Пізніше вона отримала медаль за російсько-турецьку війну (1877 – 1878 рр.), коли влаштувала в своєму домі в Києві лазарет і піклувалася про поранених воїнів.

Рисами характеру Святої були жертовність, безстрашність, готовність прийти на допомогу у важку хвилину.

Після закінчення Кримської війни восени 1856 року Преподобна поселилася в Києві на вулиці Рибальській у Печерській частині міста. Вона жила скромно та благочестиво, молилася, читала духовні книги, відвідувала монастирські храми.

У 1858 – 1860 роках Київську святительську кафедру займав митрополит Ісидор (Нікольський). Матрона стала його духовним чадом.

Архієрей Божий вказав їй на путь подвижництва, завдяки чому вона змогла багато зробити на користь Церкви та суспільства, допомогти багатьом людям. Угодниця Божа таємно прийняла чернечий постриг із іменем Димитра на честь великомученика Димитрія Солунського – покровителя болгар та загиблих на війні воїнів.

За пропозицією митрополита Ісидора Преподобна заснувала релігійну общину для вдів, сиріт загиблих воїнів і бідних жінок православного віросповідання. Митрополит дарував Святій на благословення шанований Боголюбський образ Богоматері.

Угодниця Божа в усьому слухалася свого духовного отця і не починала ніякої справи без його благословення. Хоча митрополит Ісидор був зведений на Санкт-Петербурзьку святительську кафедру, він незмінно піклувався про засновану Димитрою Введенську общину.

Матушка Димитра взяла на себе нелегкий подвиг і присвятила подальше життя служінню знедоленим та нещасним жінкам.

З 1860 року вона скуповувала сусідні будівлі на вулицях Рибальській та Московській і до 1876 року стала власницею великої ділянки землі з численними будівлями в Печерському районі Києва.

У березні 1878 року імператор Олександр ІІ підписав указ про заснування в Києві Введенської жіночої релігійної общини. Свята Димитра пожертвувала на користь общини земельні ділянки та декілька сусідніх будинків, а також цінні папери на суму 21 тис. рублів. Крім того, вона підготувала всі пропозиції щодо влаштування двох храмів общини та замовила в Санкт-Петербурзі виготовлення іконостасів.

9 березня 1878 року в Санкт-Петербурзі матушка Димитра спочила. Її останки тимчасово поховали в Олександро-Невській Лаврі, в «палатці» біля Федорівської церкви.

8 серпня того ж року чесні мощі Святої перевезли в Київ та поховали на території общини, в нижньому храмі-усипальниці, як того бажала перед смертю сама Свята.

Щороку в день кончини Преподобної і з нагоди храмового свята (26 жовтня, в день пам’яті великомученика Димитрія) біля її могили Київські митрополити або архімандрити Києво-Печерської Лаври звершували Літургії та панахиди.

У Санкт-Петербурзі в ці ж дні звершувалися панахиди в хрестовому Успенському храмі в митрополичому домі Олександро-Невської Лаври в присутності митрополита Ісидора та братії.

У 1885 році на могилу угодниці Божої з Афонського Андріївського скиту доправили трискладний хрест із зображенням розіп’ятого Христа, Богородиці та Іоанна Богослова. Цього ж року з Болгарії привезли білий мармуровий надгробок.

У 1901 році Свято-Введенська релігійна жіноча община була перетворена на монастир. У 1930 році богоборча влада монастир закрила. Його діяльність відновилася в 1941 році. У 1960 році обитель закрили вдруге. 16 вересня 1960 року чесні мощі Святої винесли з храму і перепоховали на Звіринецькому кладовищі.

У 1992 році Введенський храм передали Українській Православній Церкві. Обитель відродилася як чоловічий монастир.

21 серпня 1996 року з благословення Митрополита Київського та всієї України Володимира (Сабодана) та дозволу міської влади, мощі преподобної Димитри були знайдені й повернені в обитель. При цьому було встановлено, що голова та верхня частина тіла Святої збереглися нетлінними. Під мирським вбранням матушки знайшли параман, на обличчі лежав «наличник», а саме тіло було обгорнуте мантією.

18 квітня 2008 року Ухвалою Священного Синоду Української Православної Церкви монахиня Димитра була приєднана до лику місцево шанованих святих.

До мощей угодниці Божої приходять віряни; її заступництвом отримують благодатну допомогу та зцілення від недугів.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)