День пам’яті преподобного Венедикта
14/27 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Венедикта.
Святий Венедикт народився в італійському місті Нурсії. У юному віці він почав здобувати мирську освіту в Римі, однак, щоб не прейняти порочне життя своїх ровесників він покинув навчання. Крім того, Святий залишив і земне багатство, яке залишили йому покійні батьки, і став на шлях чернецтва.
Венедикт прийняв постриг і поселився в печері. Туди до самої своєї смерті їжу йому приносив монах Роман, і ніхто крім нього не знав про святого подвижника.
Згодом Господь відкрив людям Преподобного, і до нього почали приходити люди. Але ворог роду людського з великою люттю ополчився на Святого. На нього напала така плотська хіть, що він був близьким до відчаю.
Однак із допомогою Божою Преподобний переміг ту пристрасть. Він кинувся роздягнений в кропиву та терни, що росли поблизу печери, і валявся серед них декілька годин, допоки все тіло його не облилося кров’ю. Після цього блудний біс більше не спокушав Святого.
Якось монахи одного монастиря почали просити Венедикта бути їхнім наставником. Святий же сказав, що його звичаї не відповідатимуть їхнім, але через посилені прохання братії погодився прийняти на себе керівництво обителлю.
Преподобний суворо дотримувався уставу чернечого життя та не дозволяв нікому з монахів жити згідно зі своєю волею. Тоді братія почала жаліти, що обрала собі такого ігумена. А декотрі монахи замислили навіть отруїти Святого. Вони подали Венедикту чашу вина з отрутою, однак коли Преподобний перехрестив її, вона одразу розтрощилася.
Після цього Преподобний повернувся в свою печеру, куди до нього почали приходити подвижники. Скоро число учнів Святого настільки зросло, що він наказв їм створити дванадцять монастирів і поставив над ними ігуменів. Проте молодих і недосвідчених монахів Преподобний залишив біля себе.
В одному з монастирів Венедикта жив недбалий монах, який виходив із храму під час Богослужіння. Хоча ігумен і карав його за це, однак той не виправлявся. Тоді Венедикт покликав того монаха до себе та повчав душокорисною розмовою. Але й після цього монах не виправився.
Зрештою, Преподобний сам прийшов у той монастир, подивився на недбалого монаха під час Богослужіння і побачив біля нього невеликого чорного ефіопа, який тягнув його за край одягу та примушував покинути храм. Це ж саме по молитві Святого побачили й декотрі інші з братії. Тоді Святий побив палицею лінивого монаха, і той, зрештою, виправився.
Одна з обителей Преподобного знаходилася на горі, куди було дуже важко доставляти воду. Тому монахи просили у Венедикта дозволу переселитися. Святий же прийшов вночі до монастиря та помолився Господу про дарування води обителі. Тоді з гори витекло джерело, яке й задовольняло потреби братії у воді.
На той час Преподобний дуже прославився, і пресвітер Флорентій зненавидів його. Він послав Венедикту в дар отруєну проскуру. Святий прозрів злий задум Флорентія та наказав ворону, якого годував, віднести проскуру в недоступне ні для людей, ні для птахів місце.
Однак злоба Флорентія ще більше зросла. Він задумав спокусити учнів Святого, для чого підіслав до них у виноград сім дівиць. Тоді Венедикт заради спасіння своїх учнів переселився в інше місце. Злобний же Флорентій невдовзі раптово помер.
На одній високій горі Святий знайшов ідольський храм. Він зруйнував його, спорудив на його місці церкву в ім’я Іоанна Хрестителя та заснував нову обитель.
Якось під час будівництва впала стіна й вбила одного юнака. Тоді Святий воскресив його своєю молитвою.
Венедикт отримав від Бога дар прозорливості й знав вчинки та помисли людей.
Так, Готському царю Тотеллі Святий передрік, що той завоює Рим, однак на десятий рік свого царювання помре. Що й збулося.
Преподобний був милосердним і роздавав щедру милостиню вбогим. Через це і він сам, і його братія постійно перебували в бідності.
Якось один землероб приніс до Венедикта свого померлого сина та сказав Святому, що не відступить від нього, допоки той не воскресить його дитя. Святий же уникав людської слави і не хотів воскрешати мерця, але все ж зглянувся на благання батька та помолився Господу, і отрок воскрес.
Багато й інших предивних чудес звершив преподобний отець. Про них розповідає Григорій Двоєслов у своїй книзі «Бесіди про життя та чудеса Італійських отців».
Святий Венедикт передбачив свій відхід до Бога за шість днів. У цей час він написав правила чернечого чину для братії та багато повчав своїх учнів.
У день кончини Преподобний причастився Святих Христових Тайн у храмі святого Іоанна Хрестителя й відійшов до Господа. Тіє ж миті двоє монахів, які знаходилися далеко один від одного, побачили встелений дорогоцінними ризами та оточений свічами шлях від землі до Неба. А над тим шляхом вони побачили прекрасного світлого Мужа, Який сказав, що цей шлях приготований для Венедикта. Потім про свої видіння ці монахи розповіли братії.
Кончина святого Венедикта настала в 543 р.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
