День пам’яті мучеників Хрисанфа та Дарії

19 березня/1 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Хрисанфа та Дарії.

Святий Хрисанф був знатного походження та жив у Римі, куди переселився з Олександрії разом із батьком своїм Полемієм, що отримав від імператора сенаторський сан.

Хрисанф навчався у філософській школі та ревно вивчав різні науки. Якось отроку потрапили до рук книги Нового Заповіту, і він почав пізнавати Істинного Бога.

Наставлений на путь спасіння пресвітером Карпофором, Хрисанф прийняв Святе Хрещення й вже через сім днів, не дивлячись на гоніння, почав відкрито проповідувати Христа.

Коли Полемій дізнався про це, то замкнув свого сина в темниці та почав його морити голодом. Святий же радів духом і визнавав для себе в’язницю та голод навчанням безмовності та посту.

Після цього за порадою родичів Полемій помістив свого сина в розкішній кімнаті, в якій було дорогоцінне ложе та підіслав до нього гарних дівиць-рабинь у спокусливому вбранні, щоб вони схилили юнака до плотських задоволень.

Проте Хрисанф із великим упованням звернувся до Бога та умолив Його зробити так, щоб дівиці під час його молитви спали. Тому рабині заснули непробудним сном і спали, допоки їх не винесли з тієї кімнати.

Полемій ридав за своїм сином, як за померлим. Зрештою, він вирішив вдруге скористатися чужою порадою й обручив Хрисанфу розумну та гарну дівицю на ім’я Дарія, що служила при храмі Артеміди. Проте й вона не змогла відвернути юнака від Христа й сама, наставлена Святим, увірувала в Істинного Бога.

Хрисанф і Дарія одружилися. У шлюбі вони зберігали цноту. Невдовзі після цього помер Полемій, і юнак із дівицею змогли більш вільно служити Господу. Вони приводили до істинної віри ідолопоклонників і в окремих будинках, подібно до монастирів, зібрали цнотливих юнаків та дівиць і жили догідно Богу.

Згодом на Хрисанфа та Дарію донесли епарху Келерину. Той наказав катувати святих, якщо вони відмовляться від ідольського жертвоприношення.

Хрисанфа доручили трибуну Клавдію, який передав його своїм воїнам. Воїни так сильно стягнули тіло мученика воловими жилами, що вони торкалися його кісток, але раптом жили розірвалися.

Потім Святого кинули у сморідну темницю та закували в залізні ланцюги, проте й ті розсипалися, як порох. Після цього Хрисанфа обгорнули по голому тілу сирою шкурою теляти та поставили під палючими сонячними променями. Однак і це не зашкодило Святому.

Коли юнака закували вдруге та ув’язнили, кайдани зламалися й у в’язниці засяяло світло. Про це чудо сповістили трибуну, і він наказав привести до себе Хрисанфа.

Клавдій запитав у Святого, якою чарівною силою він звершує такі чудеса. Мученик відповів, що йому допомагає Божественна сила.

Тоді трибун наказав бити Святого дрючковатими палицями, але вони торкалися до тіла Хрисанфа, як м’які прути. Після такого чуда Клавдій увірував в Істинного Бога та прийняв Святе Хрещення разом зі своєю дружиною Іларією, синами Іасоном і Мавром, родичами, друзями та усім домом. Хрестилися також і воїни трибуна разом зі своїми домашніми.

Коли про це дізнався імператор Нумеріан (283 – 284 рр.), то наказав Клавдія втопити, а його синів та воїнів обезголовити. Тіла страчених християни поховали в печері, куди почала приходити свята Іларія на молитву. Там її схопили воїни і хотіли вести на катування. Але вона випросила в них трохи часу, щоб завершити молитву, й після молитви спочила. Рабині поховали її тіло в тій самій печері.

За наказом Нумеріана Хрисанфа вкинули в сморідну яму, куди стікали нечистоти з міста. Господь же явив нове чудо. У місці знаходження Святого засяяло небесне світло й сморід перетворився на пахощі.

Святу Дарію відвели в дім розпусти. Проте ніхто не міг обезчестити її, бо Господь послав їй на допомогу лева, що не підпускав нікого до дівиці. Мужі ж, які приходили до мучениці з нечистими намірами, йшли геть, вражені чудом, і сповідували Іісуса Христа Істинним Богом.

Коли про такі чудеса сповістили Нумеріану, він наказав жорстоко катувати святих. Хрисанфа повішали на дереві, щоб обпалювати його свічами. Однак дерево зламалося, а свічі загасли. Руки ж тих, хто намагався доторкнутися до Дарії, корчилися, тіло терзалося, і вони кричали від сильного болю.

Зрештою, Хрисанфа та Дарію вкинули в глибокий рів і засипали камінням та землею. Таким чином вони віддали Господу свої душі. Це сталося в 283 році. На місці кончини святих почали звершуватися чудеса.

Якось у розташованій поблизу печері зібралися християни, щоб відсвяткувати день кончини Хрисанфа та Дарії. Тоді нечестиві завалили вхід у печеру землею, і в ній загинуло багато віруючих у Христа.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)