День пам’яті святої мучениці Фотинії
20 березня/2 квітня Православна Церква вшановує пам‘ять святої мучениці Фотинії (або Фотини, Зінаїди).
Свята Фотинія постраждала за Христа під час гоніння на християн нечестивого імператора Нерона, що царював з 54 по 68 р.
Вона була тією самарянкою, яка розмовляла з Господом Іісусом Христом біля колодязя, про що розповідається в Євангелії від Іоанна.
Свята Фотинія жила на півночі Африки в приморському місті Карфагені й разом із сином своїм Іосією проповідувала Слово Боже. У цей час старший син Фотинії Віктор служив у римському війську та відзначився на війні з варварами. Через це його призначили воєводою в місто Атталію (в Малій Азії), де за повелінням імператора він мав катувати християн.
Правитель Атталії Севастіан знав, що Віктор разом зі своїми рідними сповідує християнську віру. Він почав радити йому виконати волю імператора, щоб зробити йому догідне та забрати собі майно, яке належить віруючим у Христа.
Однак Віктор був твердим у вірі й відповів правителю, що ніколи не виконає його поради та буде проповідувати Христа так само, як його матір та брат. Тоді Севастіан сказав Віктору, що всім добре відомо, які біди чекають на нього та його рідних.
У той час раптом у правителя дуже заболіли очі, й він від болю впав на землю. Крім того, він втратив здатність говорити та пролежав три дні безмовно. Після цього правитель голосно закричав, що лише християнський Бог є Істинним Богом і що немає іншої істинної віри, крім віри християнської.
Коли Віктор запитав у нього, що стало причиною його сильної зміни, то Севастіан відповів, що його прикликав Христос.
Після цього правитель прийняв Святе Хрещення та отримав чудесне зцілення. Слуги Севастіана, які бачили це чудо, також охрестилися.
Невдовзі імператору Нерону стало відомо, що воєвода Віктор та правитель Севастіан проповідують в Атталії християнську віру, а матір Віктора Фотинія та його брат Іосія навертають язичників до Христа у Карфагені.
Нерон розгнівався та наказав привести до Рима на суд усіх християн із Атталії. Тоді ж вірянам того міста з’явився Господь і пообіцяв бути разом із ними, а Віктору сказав, що з того дня він буде називатися Фотином (світосяйним) і багатьох наверне до істинної віри. Севастіану ж Христос сказав, що блаженний той, хто звершить свій подвиг до кінця.
Також і матір Віктора Фотинія отримала звістку від Господа про те, що їй належить постраждати. Тоді разом із великою кількістю християн вона прибула в Рим, де безбоязно проповідувала Христа.
Коли Фотинія разом із Іосією та віруючими, які їх супроводжували, предстала перед Нероном, до імператора привели й Віктора з Севастіаном. На запитання Нерона, чи погоджуються вони померти за Христа, Фотинія відповіла, що всі вони бажають такої смерті.
Після тих слів імператор наказав роздробити молотками кисті рук святих. Коли мучителі почали виконувати той наказ, то християни не відчували болю. Нерон здивувався через це і наказав відсікти руки мученикам.
Першою взяли на те катування Фотинію, однак, як не намагалися кати, свята залишалася неушкодженою.
Після того Фотина, Іосію та Севастіана осліпили та ув’язнили. Фотинію разом із сестрами Анастасією, Фото, Фотидою, Параскевою та Кіріакією розмістили в царському палаці. При цьому Нерон наказав своїй дочці Домніні постійно перебувати з ними.
Свята Фотинія наставила царську дочку та її сто рабинь на шлях істини, і всі вони прийняли Святе Хрещення. Крім того, увірував у Христа і волхв, який намагався отруїти святих.
Через три роки виявилося, що Севастіан, Фотин та Іосія повністю здорові, темниця осяяна світлом та наповнена пахощами, і до святих приходить народ та приймає Святе Хрещення.
Почувши це, Нерон розгнівався та наказав розіп’яти святих вниз головою й бити ременями протягом трьох днів.
Коли на четвертий день прийшли слуги Нерона, то побачили мучеників ще живими й одразу ж осліпли.
Севастіана, Фотина та Іосію у той час чудесно звільнив та зцілив Ангел. Вони зглянулися над осліпленими слугами Нерона та вблагали Господа зцілити їх. Тоді слуги також увірували в Христа та прийняли Хрещення.
Після того Нерон вдався до вкрай жорстоких катувань і наказав з усіх мучеників здерти шкіру.
Першою постраждала Фотина і була кинута в колодязь. Севастіану, Фотину та Іосії спочатку відрізали ноги до колін, а сестрам Фотини – соски.
Коли з мучеників почали здирати шкіру, свята Фотина сама здерла її з себе та кинула в обличчя імператору. Тоді її прив’язали за ноги до двох схилених вершин дерев, і вона була розірвана на частини.
Пізніше імператор наказав обезголовити мучеників, а Фотину витягнути з колодязя та кинути до в’язниці. Після двадцятиденного ув’язнення вона знову повстала перед Нероном. На запитання імператора, чи не принесе вона жертву ідолам, свята плюнула йому в обличчя та відмовилася коритися його наказу. Тоді її знову кинули в колодязь, де вона й віддала свою душу Господу.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)
