Батьківська поминальна субота
Великий, святий і втішний для покійних обряд поминання Православною Церквою – Поминальна субота. І як сумно буває тим, кого забувають, коли позбавляють їх не тільки радості бачити себе не забутими, а й уповільнють тим їхнє духовне оновлення та прощення їхніх гріхів у Господа як під час Панахиди, так тим більше під час Літургії.
Тому що з кожним разом, коли священник виймає частки за упокій душ, ці душі отримують милість, наближаються до Царства Божого.
…з кожним разом, коли священник виймає частки за упокій душ, ці душі отримують милість, наближаються до Царства Божого.
Цю спрагу померлих, щоб пам’ятали, відчуває кожен із нас. Тому нерідко вони й нагадують про себе в наших снах напередодні їхніх днів народження чи смерті, напередодні батьківських субот.
Кожне наше слово, думка, спогад про покійного миттєво відгукується на ньому, причому спогад добром — втіхою, а спогад злом — біллю, бо викликає у нього докір сумління.
Кожне наше слово, думка, спогад про покійного миттєво відгукується на ньому, причому спогад добром — втіхою, а спогад злом — біллю, бо викликає у нього докір сумління.
Можна собі уявити, які жахливі загробні муки для людей, яких важко згадати добром.
Ось чому закони народного милосердя вимагають не говорити нічого поганого про покійних, щоб не роз’ятрювати їхні душевні рани. Все це має слугувати нам застереженням: у житті чинити так, щоб після смерті своєї не заслужити почуття зневаги до нас, докору та ненависті або, ще гірше, прокляття, й цим би позбутися молитов наших близьких.
Преподобний старець Паїсій Святогорець (1924-1994) казав: «Ті, хто перебувають в пеклі, хотіли б від Христа лише одного: щоб Він дав їм п’ять хвилин земного життя, щоб покаятися. Ми, що живемо на землі, маємо запас часу на покаяння, тоді як нещасні померлі вже не можуть самі покращити своє становище, але чекають на допомогу від нас. Тому ми повинні допомагати їм своєю молитвою.
Помисел каже мені, що тільки десять відсотків засуджених померлих перебувають у стані демонічному і, будучи в пеклі, хулять Бога, подібно до того, як це роблять демони.
…тільки десять відсотків засуджених померлих перебувають у стані демонічному і, будучи в пеклі, хулять Бога, подібно до того, як це роблять демони.
Ці душі не тільки не просять допомоги, а й не сприймають її. Та й навіщо їм допомога? Що може зробити для них Бог?..
Однак інші засуджені в пеклі – ті, хто мають трохи любові, відчувають свою провину, каються та страждають за свої гріхи. Вони волають про допомогу й отримують суттєву допомогу від молитов віруючих.
Тобто зараз Бог дає цим засудженим людям сприятливу можливість отримувати допомогу доти, доки не настане Друге Пришестя.
зараз Бог дає цим засудженим людям сприятливу можливість отримувати допомогу доти, доки не настане Друге Пришестя.
У житті земному друг царя може поклопотатися перед ним, щоб допомогти якомусь засудженому. Подібно до цього, якщо людина «друг» Бога, то вона може поклопотатися своєю молитвою перед Богом і допомогти засудженим покійним перевестися з однієї «темниці» в іншу – кращу, з однієї «камери» в іншу, зручнішу. Він навіть може випросити їм перехід із «камери» в якусь «кімнату» чи «квартиру».
Подібно до того, коли відвідуємо ув’язнених, ми приносимо їм прохолодні напої тощо й полегшуємо тим самим їм страждання, так само ми полегшуємо страждання померлих молитвами та милостинями, які чинимо за упокій їхніх душ.
Молитви живих за померлих і служби, які за них вони здійснюють, – це остання можливість отримати допомогу, яку дає померлим Бог – до Другого Пришестя. Після кінцевого Суду можливості отримати допомогу вони вже не матимуть.
Молячись за померлих, ми даємо Богові право на втручання.
Молячись за померлих, ми даємо Богові право на втручання.
Треба сказати й про те, що у більше «зворушення» Бога приводять наші молитви за померлих, ніж за живих.
Тому наша Церква й встановила освячення заупокійного колива, заупокійні служби, Панахиди. Заупокійні служби – це найкращий адвокат за душі покійних. Заупокійні служби мають таку силу, що можуть навіть вивести душу з пекла…».
Старець Паїсій Святогорець. – Слова. Т. 4: Сімейне життя, Спасо-Преображенський Мгарський монастир, – 2003р.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
