Свято Похвали Пресвятої Богородиці

У суботу 5-ї седмиці Великого посту православні християни з особливою шаною прославляють Пресвяту Богородицю. День цей за церковним календарем отримав назву Похвали Пресвятої Богородиці, або ж Суботи акафіста.

На утрені, яку зазвичай звершують ввечері в п’ятницю, у храмах співається Акафіст Божій Матері. У ньому прославляються всі події земного життя Богородиці, через які Господь визволив людство від рабства гріха.

Історія цього святкування, встановленого у ХІ столітті, сягає 626 року – саме тоді спільна армія скіфів та сарацинів підступила до стін столиці Візантії. Константинополь врятувався завдяки заступництву Діви Марії, до Якої в молитвах звернулося населення міста – адже недарма ще рівноапостольний Костянтин, засновуючи нову столицю, доручив її молитовному захисту Пречистої.

Таке ж молитовне заступництво повторювалось і в інші роки – зокрема, в 677 – напад персів, 717 – арабів, і це – лише крапля в морі серед тих численних випадків, коли Божа Мати рятувала не лише окремі людські душі, а й цілі міста.

З порятунком Константинополя в 626 році від навали варварів пов’язано походження кондака «Взбранной Воєводє…», що спочатку був частиною першого акафіста, написаного на честь Богородиці.

Імператор Костянтин Великий, засновник Константинополя, присвятив його Божій Матері та шанував Пресвяту Діву як Покровительку своєї нової столиці. Чимало храмів на честь Божої Матері були споруджені в Константинополі.

У Влахернському храмі зберігалася Її свята ікона, яку написав святий євангеліст Лука. У ніч, коли об’єднані сили агарян і персів із моря та з суші рушили на місто, народ шукав захисту в храмах Божих, колінопреклонно благав Заступницю врятувати місто.

Патріарх Сергій, носив на руках ікону Пресвятої Богородиці під міськими стінами, він молив Господа про захист від перських і скіфських військ, що взяли в облогу Константинополь. У море занурили Ризу Пресвятої Богородиці. Тоді раптово знялася страшна буря, що розсіяла та потопила судна нападників. Решта ворогів із соромом втекли.

Цей акафіст був вперше прочитаний уночі у Влахернському храмі після чудесного порятунку міста. Тоді вдячний народ, що перебував у Влахернському храмі, виголосив Захисниці граду переможну пісню: «Взбранной Воєводє побєдітєльная, яко ізбавльшєся от злих, благодарствєнная воспісуєм Ті рабі Твоі, Богородіце; но яко імущая дєржаву нєпобєдімую, от всякіх нас бєд свободі, да зовєм Ті: радуйся, Нєвєсто Нєнєвєстная». І з того часу, на спогад того великого чуда, Православна Церква встановила свято Похвали Пресвятої Богородиці.

Спочатку Свято акафісту відбувалося в Константинополі в тому Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна ікона Божої Матері та священні предмети земного Її життя – риза й пояс. Пізніше торжество було внесено до Типікону Студійського уставу, а потім і в церковні богослужбові книги. Згодом воно стало загальним для Східної Церкви.

Слово «акафіст» означає молитву, що співається або читається стоячи. Він складається з гімнів, що присвячені Пречистій та наповнені проханнями до Неї про допомогу.

На думку дослідників, акафіст Богоматері було складено в VII столітті дияконом Великої Константинопольської Церкви – Софії, Георгієм Пісідійським. Згодом Йосиф Студит у IX-му столітті написав канон у суботу Акафіста, а деякі інші гімнописці додали до того подячні молитви на спогад того ж всесильного воєводства Божої Матері.

Акафіст – священна похвала Пресвятої Діви – складається з 24 гімнів, або пісень: 12 кондаків і 12 ікосів, що розташовуються по 24 літерах грецької абетки. Кожна пісня починається відповідною їй за рахунком літерою, кожен кондак закінчується псалмом «Аллілуіа», кожен ікос – привітанням Архангела «Радуйся…». Все творіння завершується короткою молитвою до Пресвятої Діви про те, щоб Вона врятувала християн від бід і напастей.

У такому вигляді акафіст читається і в інші дні; але в суботу п’ятої седмиці Великого посту він входить до складу богослужіння й співається на Утрені (зазвичай, напередодні, в п’ятницю ввечері) не ввесь підряд, а частинами, в чотири окремі виходи. Кожна частина починається та закінчується співом першого кондака: «Взбранной Воєводє…».

Православна Церква звершує це торжество задля зміцнення вірних, які каються, в надії на Небесну Заступницю, адже Вона, уславивши себе визволенням християн від ворогів видимих, тим більше допоможе тим, хто веде боротьбу з невидимими супротивниками.

Співом цього акафісту, ми вшановуємо смирення Богородиці, з яким Вона прийняла волю Божу та Свою місію. Ми дивуємося мужності, з якою Діва Марія переносила всі страждання Свого Божественного Сина. Ми дякуємо Їй за неперервну молитву, якою Вона оберігає кожну людину, немов би рідне дитя.

Згадуючи про все це, віряни з особливою любов’ю моляться до Пресвятої Богородиці такими словами: «О Всєпєтая Маті, рождшая всєх святих Святєйшєє Слово! Нинєшнєє пріємши пріношєніє, от всякія ізбаві напасті всех, і будущія ізмі мукі, о Тєбє вопіющіх: Аллілуіа!»

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)