День пам’яті святого мученика Терентія та інших

10/23 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Терентія та інших із ним.

Нечестивий цар Декій (249 – 251 рр.) видав наказ, який повелівав усім підданим Римської імперії вклонятися ідолам, а непокірних царському розпорядженню – вбивати.

Коли той наказ дійшов до правителя Африки Фортунатіана, то останній скликав весь народ і наказав усім принести жертви богам. У противному разі правитель погрожував тортурами та смертю.

При цьому, щоб устрашити людей, народу показали різноманітні знаряддя катування. Багато християн, коли побачили їх, злякалися мук і зреклися Христа.

Однак сорок мужів вирішили постраждати за істинну віру та зміцнювали один одного до звершення мученицького подвигу.

Тоді Фортунатіан почав погрозами схиляти їх до жертвоприношення. Проте святий Терентій від свого імені та  всіх своїх товаришів сказав правителю про їхню готовність померти за Христа.

Після того мучеників роздягнули й повели до ідольського храму. Там правитель наказав рабам Христовим принести жертву богу Геркулесу й назвав його величним та сильним.

На це Терентій відповів Фортунатіану, що його боги – це камінь, дерево, мідь і залізо, прикрашені золотом; вони не говорять, не бачать, не чують, не ходять і не можуть ні собі допомогти, ні іншим.

Тоді правитель наказав ув’язнити Терентія, Африкана, Максима та Помпея, а Зінона, Олександра, Феодора та інших відвести на судилище, що розташовувалося неподалік від язичницького храму.

Там він знову намагався схилити святих до жертвоприношення, однак вони залишалися непохитними у святій вірі. Тому Форнунатіан наказав бити їх дрючкуватим хмизом та сухими жилами.

Після того мучеників били палицями, через що їхні нутрощі оголилися. Вони ж мужньо та з радістю терпіли страждання за Христа.

Згодом плечі святих почали обпалювати розжареними залізними прутами, а рани поливати оцтом, який змішали з сіллю, та розтирали ганчірками.

Терплячи великі страждання, мученики звернулися з молитвою про допомогу до Господа. Ще не встигли вони завершити своєї молитви, як правитель наказав стругати їхні тіла залізними кігтями. Під час того катування кров святих текла потоками, однак, зміцнені Богом, вони не втрачали сили.

Коли Фортунатіан запитав у мучеників, чи напоумили їх тортури, то вони на його слова нічого не відповіли, а почали просити Господа зруйнувати ідольський храм. Після молитви святі перехрестилися та подули в бік капища. Тієї ж миті всі ідоли впали та розсипалися, а потім зруйнувалася й сама будівля. Правитель дуже розгнівився та наказав обезголовити тих 36 мучеників.

Після їхньої страти привели до правителя Терентія, Африкана, Максима та Помпея.

Фортунатіан почав погрожувати їм смертю в разі відмови від принесення жертви богам. На це Святі знову проголосили себе християнами й сказали, що не бояться мук.

Тоді за наказом правителя мученикам на шию наклали важкі залізні колоди, їхні руки та ноги закували в ланцюги й поклали святих у темницю на залізні тризубці, розстелені по підлозі.

Коли мученики терпіли ті страждання, вночі в темниці засяяло світло й з’явився Ангел Господній. Він торкнувся кайданів святих, і вони одразу впали з них. Потім перед мучениками з’явилися різні страви, й Ангел сказав святим перепочити та прийняти їжу, яку послав Господь.

Через певний час сторожа побачила в темниці світло та увійшла всередину. Там вони побачили радісних мучеників, про що було донесено правителю.

Наступного дня святих знову привели на суд, де вони вкотре виявили непохитність своєї віри.

За наказом правителя мучеників повішали та почали стругати залізними кігтями, однак вони не відчували мук, оскільки Господь полегшував їхній біль.

Потім страждальців знову ув’язнили, а в темницю до них із допомогою чародіїв запустили отруйних змій. Однак Ангел Божий охороняв святих, і змії не зашкодили їм.

Коли правитель на четвертий день дізнався, що мученики живі, то наказав чародіям забрати гадів із темниці. Ті прийшли до темничних дверей і почали промовляти свої звичні заклинання. Однак змії не послухалися заклинателів і вбили їх своєю отрутою, а разом із ними й усіх, хто там знаходився.

Після цього Фортунатіан наказав усікти святих мечем. Так прийняли мученицький вінець і святі сповідники Христові Терентій, Африкан, Максим та Помпей. Їхні тіла з честю поховали за містом благочестиві мужі.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)