Святий Мефодій Патарський: невдоволення становищем

Священномученик Мефодій Патарський жив наприкінці ІІІ століття. Він був єпископом у Патарі, що в Лікії. З молодих років юнак вирізнявся любов’ю до Бога та церкви, тому вступив до церковного кліру й став пресвітером, а потім єпископом. Він був дуже вченою людиною. У його час точилися суперечки з приводу вчення Орігена про передіснування душ і злих духів, й багато хто захопився тим вченням. “Про невдоволення своїм становищем” належить його руці.

Святий Мефодій за допомогою повчань і творів викривав оману. Чимало прикростей терпів він за це. Зрештою прийняв і мученицьку смерть за віру Христову. Святий Мефодій залишив багато творів написаних дуже промовисто.

________________________________________________________________________________________________________

У творі про вільну волю на викриття незадоволених своєю участю Мефодій говорить: «Нарікати на нестачу благ земних – нерозумно: людина має бути вищою за все земне. Бог створив людину для діяльності, а не для насолод, що розслабляють душу та тіло. Повна рівність неможлива, – різноманітність – належність досконалості; бідність допускається або як покарання за гріхи, або як застереження від гріхів».

Звернімо, браття, свою увагу цього разу на ці слова священномученика Мефодія, «що викривають невдоволення своїм станом». Невдоволення своєю долею, від якої так часто люди заздрять – загальна хвороба. Весь рід людський нічим незадоволений.

Невдоволення своєю долею, від якої так часто люди заздрять – загальна хвороба. Весь рід людський нічим незадоволений.

Наприклад, якщо візьмемо до уваги роки життя, то побачимо, що діти бажають швидше бути дорослими, молоді хочуть здаватися старими, а старі залишаються незадоволені сивиною, приховують свої роки та з почуттям невдоволення запитують: «Де ж наша молодість?» Бездітний незадоволений тим, що в нього немає дітей, а той, хто має дітей, сумує, що обтяжений родиною. Кожен своє лише горе вважає надто важким. А є такі, які мають, очевидно, всі дари щастя, проте скаржаться на свою долю. До того ж, невдоволення своїм жеребом не вважають гріхом.

Які причини невдоволення?

а) Перша причина – ненаситна та слабка воля.

Олександр Македонський завоював майже всю Азію і не був задоволений. Соломон насолоджувався всім і мав усе, що можна побажати; – і проте був невдоволений. – Тверда воля завжди сказала б невдоволеній душі: “Тепер замовкни та будь нарешті задоволена!”

б) Друга причина – лінощі та бездіяльність.

Раб, про якого йдеться в Євангелії, що нарікав на пана, був лінивий. Чи дивно, після того, що він не задовільнився одним талантом? Він не був би задоволений і тоді, якби мав п’ять талантів. Праця робить людину задоволеною, а лінощі, навпаки, забирають і те, що людина має: «від бідного ж, і що має, взято буде від нього».

в) Третя причина невдоволення корениться в упередженому порівнянні себе з іншими.

Нам завжди здається найкращим те становище, в якому знаходяться інші, й ми думаємо, що були б щасливішими та задоволенішими в становищі інших. Але це упереджене порівняння себе з іншими.

Нам завжди здається найкращим те становище, в якому знаходяться інші, й ми думаємо, що були б щасливішими та задоволенішими в становищі інших.

Ми дивимося на один тільки бік життя відомої людини, яка ближче до нас, на її успіхи та переваги: але не бачимо її внутрішнього життя, яке може бути сповнене різних тривог, не звертаємо ще уваги на те, чи були б достатні наші сили та здібності в тому званні чи стані, в якому перебуває ближній наш?

При цьому ми припускаємося нової помилки: неодмінно порівнюємо себе з тими, які пішли вперед нас за зовнішнім добробутом, або щасливіші.

Ні, якби ми, відкинувши деталі, уважніше вдивилися у своє життя, то побачили б у ньому багато таких зручностей та переваг, яких позбавлені інші, – побачили б багато таких осіб, становище яких порівняно з нашим, так би мовити, набагато є гіршим.  Коли ти нещасний, порівняй своє нещастя зі становищем людини ще більше за тебе нещасної – і ти знайдеш заспокоєння в своєму серці¹(Див. «Соб. бог.» прот. Толмач.). 

Коли ти нещасний, порівняй своє нещастя зі становищем людини ще більше за тебе нещасної – і ти знайдеш заспокоєння в своєму серці

ІІІ. Браття! Залишимо невдоволення своєю долею, що є нерозумним, і грішним, пошукаємо засоби, щоб бути задоволеними своїм становищем.

Засоби до насадження в душі задоволення своїм жеребом

а) Потрібно порівнювати себе за дарами щастя більше з тими, хто залишаються позаду нас, а не з винятковими щасливцями, які стоять вище за нас.

б) Потрібно покласти собі мету в житті, й мету правильну.

Поставлена мета в житті зводитиме во єдине наші думки та бажання. Вона буде займати нас після пробудження вранці та до вечірнього сну. Вона постійно збуджуватиме наші сили до діяльності.

Ці цілі, щоправда, і є в багатьох, наприклад, у художника його мистецтво, у купця – торгівля, в землероба – обробка його полів і т. д. Але в тому-то знову біда наша, що здебільшого цілі життя в нас невірні, що час їх змінює.

Наприклад, художник чомусь більше не може займатися своїм мистецтвом, так само як і купець, що втратив капітал, – торгівлею: у такому разі ці люди починають нудьгувати, залишаються незадоволені своїм жеребом.

Отже, яка ж правильна незмінна мета в житті кожної людини? Це взагалі праця для Бога, для спасіння душі, одним словом.

Священномученик Мефодій Патарський

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)