Згадуються в Богослужінні події останніх днів земного життя Спасителя. Свята Церква уважним оком любові та благоговіння стежить за кожним кроком, вслухається в кожне слово простуючого на вільні страждання Христа Спасителя. Вона поступово веде нас дорогою страждань Господа протягом усього Його хресного шляху, від Віфанії до Лобного місця, від царственного входу Його в Єрусалим і до останнього моменту Його страждань на хресті, і далі – до світлого торжества Христового Воскресіння.
Великий Понеділок
Перший день седмиці – Великий Понеділок, так само як і Великий Вівторок, – це спогад про останні проповіді Господа перед народом в Єрусалимі. У євангельському читанні Великого Понеділка згадується старозавітний пророк Іосиф, якого Господь наділив даром передбачення, що викликало обурення та заздрість його братів. Змовившись, вони продали його в рабство до Єгипту, де у визначений час він врятував народ від страшних напастей.
Іосиф є свого роду прообразом Спасителя Іісуса Христа, якого зрадили та прирекли на страждання, але, зійшовши на Хрест, Він подарував нам життя вічне. Також цього дня читається Євангеліє про Друге Пришестя Христове та згадуються декілька притч – про злих виноградарів і про безплідну смоковницю, в яких укладено символ народу Ізраїлю, що відкинув і засудив Сина Божого на смерть. Проклята Господом безплідна смоковниця також слугує прообразом лицемірних книжників і фарисеїв, які не принесли правдивого покаяння, віри, молитви та добрих справ.
У понеділок Страсної седмиці Предстоятель Церкви молиться на початок чину мироваріння. Чин мироваріння відбувається лише раз на рік і тільки на Страсному тижні.
Великий Вівторок
У Великий Вівторок Церква згадує притчу Христа про десять дів, про таланти й про друге пришестя Христа. Цими спогадами Свята Церква особливо закликає вірян до духовного пильнування, до доцільного вживання дарованих нам здібностей і сил, особливо для справ милосердя.
Велика Середа
У Велику Середу Церква згадує зраду Спасителя одним із Його учнів – Іудою Іскаріотом. Також згадується жінка-грішниця, яка омила сльозами та помазала дорогоцінним миром ноги Спасителя, коли Він був на вечері в Віфанії в домі Симона прокаженого. Цим вона приготувала Христа до погребіння.
Цього дня на Літургії Передосвячених Дарів останній раз виголошується молитва преподобного Єфрема Сиріна з трьома великими поклонами.
Великий Четвер
У Великий, або Чистий Четвер в богослужінні згадуються чотири важливі євангельські події, що відбулися цього дня: Таємна вечеря, на якій Господь встановив новозавітне таїнство Святої Євхаристії, Умовіння Господом ніг учням Своїм на знак глибокого смирення й любові до них, молитва Спасителя у Гефсиманському саду та взяття Його на страждання й смерть.
На спомин подій цього дня після заамвонної молитви на Літургії в кафедральних соборах під час архієрейського служіння відбувається зворушливий обряд умовіння ніг, як пам’ять про те, що Спаситель умив ноги Своїм учням перед Таємною вечерею.
Архієрей умиває ноги 12 священникам, які зображають собою присутніх на вечері учнів Господа.
Оскільки цього дня Господь встановив Таїнство Причастя, усі православні у Великий четвер намагаються причаститися Святих Христових Таїн.
Велика П’ятниця
Велика П’ятниця – найскорботніший день – спогад засудження на смерть, Хресні страждання та смерть Спасителя. У богослужінні цього дня Церква ніби стає до підніжжя Хреста Христа.
На утрені Великого п’ятка (вона служиться в четвер увечері) читаються 12 Євангелій Святих Страстей – 12 уривків Нового Заповіту, в яких розповідається про зраду Іуди, суд над Христом і Розп’яття Христа. Літургії у Велику П’ятницю не буває, тому що цього дня Сам Господь приніс Себе в жертву, а звершуються Царські Часи.
Цього дня на середину храма для поклоніння вірянам виноситься Плащаниця. До пасхальної заутрені (опівночі на неділю) Плащаниця буде знаходитися посеред храму, потім її занесуть у вівтар і покладуть на престол, де вона буде перебувати до свята віддання Пасхи.
Велика Субота
У Велику Суботу віряни згадують про перебування тіла Спасителя у гробі й про те, що душею Він зійшов у пекло, щоб проповідувати там і вивести звідти в Царство Небесне старозавітних праведників. Це ас потаємного мовчання про таїну Бога, що зійшов у пекло заради нас.
