День пам’яті мученика Іоанна Нового

18 квітня/1 травня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Іоанна Нового.

Святий Іоанн народився в місті Іоанніні (Яніні) в грецькій області Епірі в благочестивій сім’ї. В юності віці він втратив батьків і вирушив у Константинополь, де трудами рук своїх здобував собі на прожиття.

Іоанн успішно займався ремісництвом і торгівлею, через що мав достаток у всьому необхідному. За доброчесне життя Господь допомагав юнаку в його справах. Місцеві жителі прозвали Іоанна Епіротом.

На той час Константинополь вже був захоплений мусульманами, і багато християн ухилилося в їхнє нечестя, в тому числі ремісники та торговці, з якими доводилося спілкуватися Іоанну. Вони зненавиділи юнака, оскільки він безстрашно викривав їхнє відступництво від істинної віри та досягав великих успіхів у торгівлі. Ненависники почали замишляти зло проти Святого, який бачив це і всією душею прагнув звершити мученицький подвиг.

Якось у Велику П’ятницю Іоанн прийшов до свого духовного отця, сповідав свої гріхи та розказав про ненависть до себе з боку інших ремісників та торговців. Також юнак повідомив, що бажає постраждати за Христа.

Тоді константинопольський протопресвітер, який був духовним отцем Святого, сказав юнаку, що йому слід спочатку випробувати, чи не навіяне те бажання дияволом, щоб не відпасти під час мук від істинної віри та не посоромитися перед усім світом.

Іоанн відповів, що сподівається на Христа і твердо вірить, що Господь укріпить його Своєю силою. Протопресвітер сказав, що справа, на яку йде Іоанн, потребує підготовки через піст і молитву, та пообіцяв юнаку молитися за нього.

Наступного ранку юнак знову прийшов до духовного отця й розказав йому свій сон. Він бачив уві сні себе посеред полум’я, яке не обпалювало його так само, як і трьох отроків у Вавилонській печі. Тому Іоанн ще більше переконався, що з Божою допомогою боговгідно звершить задуману справу. Почувши це, протопресвітер наставив його на мученицький подвиг.

Тим часом ненависники вже домовилися між собою, як згубити Святого. Коли юнак прийшов на базар, вони почали запитувати один одного, чи не той це чоловік, який зрікся від Христа у Греції, а тут видає з себе християнина. Іоанн на це запитав у них, чи вони про нього говорять, чи про когось іншого.

Вороги ж Святого підтвердили, що про нього. На це юнак сказав, що ніколи не було й не буде того, щоб він зрікся Христа, й завжди готовий померти за Істинного Бога.

Розлючені словами Іоанна, ненависники потягнули його на судилище, де самі були і наклепниками, і свідками, і суддями. Оскільки Святий не погоджувався зректися християнської віри, його побили та тимчасово кинули в темницю.

Наступного ранку юнака знову привели на суд та запитали, чи не вирішив він зректися Христа. Однак Святий був твердим у своїй вірі, і його вдруге немилосердно побили. Потім Іоанна потягнули по землі до темниці, при цьому рвали його волосся, били по щоках та топтали ногами.

Коли Іоанн втретє представ перед нечестивими суддями, його знову почали бити. Земля обагрялася кров’ю Святого, тіло вкривалося ранами, а він постійно співав пасхальні піснепіви та закликав мучителів сильніше бити його. Після цього святого мученика вкотре ув’язнили в темниці, де його морили голодом та спрагою.

Через декілька днів Іоанна знову вивели на неправедний суд і засудили до спалення. Юнак, закутий залізними ланцюгами, з радістю пішов на смерть і сам увійшов у полум’я. Але мучителі вхопили кінець ланцюга й витягнули його звідти.

Вони побачили, що юнак прагне згоріти за Христа, і не захотіли, щоб здійснилося його бажання, а тому змінили своє рішення та відсікли Святому голову. Тіло святого Іоанна мучителі кинули у вогонь, де від нього уціліли лише декотрі частини кісток. Ті рештки тіла Святого забрали та з благоговінням зберігали у себе християни.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)