День пам’яті мученика Феодора
21 квітня/4 травня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Феодора.
У часи царювання імператора Антоніна (138 – 161 рр.), коли в Пергії Памфілійській (південь Малої Азії) воєначальником був Феодот, відбувався набір на військову службу гарних та сильних юнаків.
Разом із іншими до воєначальника привели й Феодора. На нього, як і на решту новобранців, Феодот поклав воїнський знак. Однак Святий одразу скинув його та сказав, що від материнської утроби носить знамення Небесного Царя Господа Іісуса Христа і воїном іншого царя бути не хоче.
З тієї розмови воєначальник зрозумів, що юнак – християнин, і запропонував йому принести жертву богам. Коли ж Феодор відмовився, то його жорстоко побили.
Після того нечестивий Феодот знову запитав у Святого, чи звершить він жертвоприношення. Але мученик був непохитним у вірі.
Тоді воєначальник замислив віддати юнака на жорстокі катування. Він наказав під величезною сковородою розвести багаття, покласти в сковороду мученика й поливати його киплячою сумішшю смоли, сірки та воску.
Але Господь звершив чудо: раптом стався землетрус, земля під вогнищем розсілася й із розколини витекла велика кількість води, яка загасила багаття. Так Феодор залишився неушкодженим.
Врятований Господом від погибелі Святий запропонував воєначальнику перевірити силу язичницьких богів. Він запропонував закликати їх на допомогу та покласти на розжарену сковороду одного зі своїх воїнів.
Коли ж воїни почули це, то сказали Феодоту вчинити так із жерцями. Одразу ж за наказом воєначальника привели жерця на ім’я Діоскор. Феодот запитав у нього, якими травами намазуються християни, коли сміливо йдуть у вогонь і залишаються необпаленими. На це жрець сказав, що християни не чаклують, а закликають Ім’я Христа, що руйнує будь-які чари і змушує тріпотіти бісів.
Після цього Діоскор назвав язичницьких богів глухими та бездушними ідолами, проголосив своєю вірою віру в Істинного Бога і сказав, що пізнав силу Христову, коли побачив чудо, яке сталося з Феодором.
Тоді самого Діоскора поклали на розжарену сковороду, і на ній він віддав душу Богу. Святого ж Феодора ув’язнили, а потім вивели на катування.
Зв’язані ноги Мученика прив’язали до диких коней, які потягнули страждальця вулицями міста. В одному місці біля міської стіни коні впали й розбилися, а Мученика врятувала невидима сила Божа. Він був розв’язаним, цілим та неушкодженим.
Воїни Сократ та Діонісій, які бачили вогненну колісницю, що зійшла з Небес і підхопила Святого й поставила на місці суду, голосно прославили Бога.
Нечестиві замкнули їх в темниці разом із Феодором і почали готувати велику піч, яку розпалювали протягом трьох діб.
Феодора, Сократа та Діонісія вкинули всередину печі, де вони знаходилися неушкодженими та розмовляли, неначе в прохолодному місці. Там Феодор згадав про свою матір, Філіпію, яку взяли в полон іноплемінники, і почав молитися, щоб Господь показав її.
Під час молитви Святого пішов дощ і повністю загасив полум’я. Потім з’явився Ангел і сказав Феодору, що він побачить свою матір. Невдовзі блаженна Філіпія дійсно постала серед печі й розповіла, як її привела туди невидима рука.
Тим часом воєначальнику сповістили, що мученики живі й разом із ними там знаходиться матір Феодора. Та звістка налякала Феодота, він поспішив до печі й почав розмовляти з Філіпією.
Воєначальник переконував її вмовити сина вклонитися богам. Вона ж відповіла, що ще до зачаття Феодора отримала одкровення, що він буде розіп’ятий і принесе Господу жертву хвали.
Тоді воєначальник наказав розіп’яти Феодора, а його матір та двох воїнів вбити. Три дні Святий висів на хресті, після чого віддав душу Богу. Тіла Феодора, Сократа, Діонісія та Філіпії забрали християни та поховали з честю.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
