Великомученик Георгій Побідоносець. Чудеса

Великомученик Георгій витерпів багато тортур і прийняв мученицьку смерть за Христа від нечестивого імператора Діоклетіана (284 – 305). Після своєї смерті Святий Георгій звершив і продовжує звершувати численні чудеса. 

Так під час будівництва у сирійському місті Рамелі храму на честь великомученика Георгія виникла потреба у великих кам’яних стовпах для зміцнення конструкції будівлі. Богобоязні віряни поїхали в різні краї, щоб придбати такі стовпи.

Одна благочестива вдова також захотіла купити стовп для храму й вирушила в дорогу. Коли вона придбала стовп, то привезла його на морський берег, звідки разом із декількома стовпами мав відплисти градоначальник Рамеля Василій.

Богобоязнена жінка попросила градоначальника, щоб він взяв і її стовп. Однак той відмовив їй і рушив у зворотну путь разом зі своїми стовпами.

Засмучена вдова впала на землю та зі сльозами почала молити святого Георгія допомогти їй доставити стовп у Рамель. Так на землі вона й заснула. Уві сні вдова побачила Великомученика, який розпитав у неї, що сталося, а потім зробив напис на стовпі, кому він належить і де має бути поставленим в храмі. Потім Святий разом із вдовою кинув стовп у море.

Коли благочестива жінка прокинулася, то стовпа не знайшла й з надією на Бога вирушила до рідного міста.

Тим часом стовп опинився на березі Рамельської пристані швидше, ніж туди доплив градоначальник зі своїми стовпами. Невдовзі останній зійшов на берег, побачив стовп та напис на ньому й зрозумів Боже чудо. Він розкаявся у своєму вчинку та ревно просив у святого Георгія прощення.

Великомученик простив Василія, про що сповістив йому у видінні. Стовп же, який купила благочестива жінка, поставили в храмі на тому місці, яке було вказане в написі за бажанням вдови.

У храмі великомученика Георгія в тому ж місті Рамелі через багато років відбулося наступне чудо. У той час місто перебувало під владою сарацин. Один із них увійшов до храму та пустив стрілу з лука у чесний образ Святого. Стріла чудесно піднялася вгору, а потім впала вниз і поранила руку того нечестивця. Рука сильно набрякла, почала нестерпно боліти, і варвар вже наближався до смерті.

Поміркувавши над своїми діями, він покликав до себе рабинь-християнок і запитав у них, чи могла ікона зробити так, що він захворів. Ті ж порадили йому звернутися до священника й запитати в нього.

Священник розповів сарацину про Істинного Бога та його слугу – святого Георгія та порадив звернутися з молитвою до Великомученика, щоб отримати зцілення від хвороби.

За порадою ієрея хворий поставив у своєму домі ікону Святого, запалив перед нею лампаду на цілу ніч, а вранці помастив хвору руку єлеєм від лампади й одразу зцілився.

Вражений чудом він увірував у Христа, прийняв Святе Хрещення та небоячись почав у багатолюдному місці славити Господа та проклинати віру сарацинів.

За це мусульмани схопили його та розсікли на частини. Так новонавернений удостоївся мученицького вінця.

Відомо декілька випадків порятунку та чудесного перенесення з місця на місце святим Георгієм полонених. Розповімо про один із них.

На острові Мітілена, що в Середземному морі, знаходився храм на честь великомученика Георгія. Місцеві жителі в день пам’яті Святого збиралися в храмі на молитву. Про це дізналися сарацини, які жили на Криті, й напали на острів.

Люди, що були за межами храму, врятувалися втечею, а тих, хто був у храмі, погани взяли в полон. Серед них потрапив до полону благочестивий юнак, батьки якого ревно шанували святого Георгія і в день його пам’яті влаштовували в своєму будинку святкову трапезу.

Через рік після того нещастя вони за звичаєм влаштували бенкет, і матір юнака, коли почали збиратися гості, зайшла до храму, що розташовувався неподалік, та зі сльозами молила Великомученика врятувати її сина від полону.

Перед частуванням гостей батько полоненого звершив молитву та прославив угодника Божого. Одразу після цього на бенкеті з’явився полонений юнак, який тримав у руках глек із вином. Коли в нього запитали, як він тут опинився, юнак розповів, що прислуговував своєму господарю і саме мав подати йому вино, але з’явився славний муж на коні, посадив його позад себе, і він чудесно потрапив сюди. Всі здивувалися такому великому чуду й прославили Бога та Його угодника святого Георгія.

Біля міста Бейрута знаходилося велике озеро, в якому жив страшний змій. Він виходив на берег, затягував людей у воду та пожирав їх. Народ не раз намагався його вбити, але все було марно, бо від згубного подиху змія люди помирали.

Тоді, піддавшись бісівському впливу, цар наказав місцевим жителям віддавати щодня за жеребом на поживу змію своїх дітей, причому сказав, що і свою єдину дочку віддасть, коли й до неї дійде черга.

Так щоденно зі сльозами батьки розлучалися зі своїми дітьми, яких і пожирав змій. Зрештою, на березі озера опинилася і єдина царська дочка. Зі сльозами чекала вона своєї смерті, коли несподівано туди під’їхав на коні великомученик Георгій.

Дівиця вмовляла Воїна їхати геть, щоб він не загинув разом із нею. Святий же осінив себе хресним знаменням і рушив на змія, що виповз із озера. Він вдарив чудовисько списом у шию та притиснув до землі, а кінь Великомученика потоптав його ногами.

Потім за повелінням Георгія дівиця зв’язала змія своїм поясом і потягнула в Бейрут, де Георгій привселюдно заколов його мечем.

Через те чудо цар і народ увірували в Христа та спорудили прекрасний храм на честь Божої Матері та великомученика Георгія. З вівтаря цього храму витекло джерело води, від якої чудесно зцілювалися хворі. Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)