Пам’ять священномученика Василія Амасійського

26 квітня/9 травня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Василія,
єпископа Амасійського.

Коли Костянтин Великий здобув перемогу над жорстоким гонителем християн Римським царем Максенцієм, західна частина імперії зітхнула з полегшенням. У ті часи Сирією та Єгиптом правив інший богоборець – Римський цар Максимін. Проти нього Костянтин послав Лікінія, за якого видав заміж свою сестру Констанцію.

Лікіній був християнином, він переміг у битві Максиміна і зійшов на царський престол (312 – 324 рр.). Однак згодом він відступив від істинної віри, повернувся до язичництва і почав жити розпусно. При цьому він переслідував своїх колишніх одновірців і силоміць схиляв до плотського зв’язку з собою дружин та дочок сенаторів, а особливо тих, які сповідували християнську віру.

Серед служанок цариці, яка дуже тужила через нечестя свого чоловіка, була благородна й прекрасна дівиця-християнка Глафіра, родом із Італії.

Лікіній запалав до неї нечистою пристрастю й послав євнуха Венігна сказати їй, щоб вона приготувалася до прийому царя. Однак Глафіра з ганьбою прогнала того євнуха, а сама пішла до цариці та розповіла їй усе.

Благочестива Констанція полюбила Глафіру за її цнотливість і, щоб допомогти їй, поширила чутку про те, що Глафіра зійшла з розуму та лежить при смерті.

Згодом цариця нагородила дівицю щедрими дарами, дала їй рабів та рабинь і у супроводі своїх вірних слуг послала до Вірменії, щоб вона знаходилася там до зміни обставин. Глафіра в чоловічому вбранні залишила Нікомидію та вирушила в подорож.

Неподалік від Вірменії мандрівники увійшли в місто Амасію. Це місто дуже сподобалося Глафірі, й вона забажала залишитися там.

Її разом зі слугами та рабами прийняв у свій дім християнин Квінтій. А згодом до Глафіри прийшов і єпископ міста Василій, якому вона і розповіла все про себе.

Тоді святитель Василій та Квінтій заборонили їй та її супроводжувачам виходити з дому, щоб про неї не дізнався правитель міста й не постраждали через це амасійські християни.

У той час в Амасії будувався храм, і Глафіра пожертвувала на його будівництво все золото та срібло, яке отримала від цариці. Крім того, вона написала цариці листа, в якому повідомляла своє місцеперебування та просила ще коштів на спорудження храму. Тоді благочестива Констанція послала в Амасію щедрі дари та доручила Глафіру опіці єпископа.

Невдовзі сталося так, що лист Глафіри потрапив до рук вищезгаданого євнуха Венігна, який розказав царю все про дівицю. Лікіній дуже розлютився й відіслав правителю Амасії наказ доправити до нього в оковах єпископа Василія та Глафіру.

Допоки наказ дійшов у Амасію, дівиця Глафіра померла, тому до царя послали тільки святителя Василія. Разом із ним пішли й два диякони Парфеній та Феотім.

Дорогою Святий перетерпів багато страждань від жорстоких воїнів, а в Нікомидії його ув’язнили. Диякони ж поселилися в домі християнина Єлпідіфора, який підкупив темничного сторожа та отримав доступ до єпископа Василія.

У темниці Святителю з’явився Христос та повідомив йому, яку він прийме смерть і як прославиться через нього Ім’я Господнє. Після цього Василій покликав до себе дияконів та Єлпідіфора й сповістив їм про наближення своєї кончини.

Потім Василій представ перед царем, який почав звинувачувати його у переховуванні Глафіри. На це святитель Божий дав Лікінію достойну відповідь і його знову ув’язнили.

У темницю до Святого за дорученням царя прийшов трибун (начальник військового загону) та сповістив йому, що імператор удостоїть його великих почестей та зробить старшим над усіма жерцями, якщо він поклониться богам.

Проте Василій був твердим у вірі та переказав царю, що йому самому слід розкаятися у своєму боговідступництві та повернутися до істинної віри.

Коли Лікіній почув відповідь Святителя, то наказав знову його вмовляти й у разі непокори обезголовити та кинути його тіло в море.

Святий Василій не злякався царських погроз та висловив готовність не лише бути усіченим, але й прийняти за Христа тяжкі муки.

Після того Святого побили та повели на місце страти. Слідом за ним пішли Парфеній, Феотім, Єлпідіфор та деякі християни. На березі моря Василій звершив молитву, обійняв та поцілував дияконів і Єлпідіфора та схилив свою голову під меч.
Тіло святого воїни відвезли далеко від берега та кинули в воду, а голову кинули окремо від тулуба.

Наступної ночі товаришам Василія було Божественне одкровення. Згідно з ним вони поплили на кораблі до міста Синопа, поблизу якого з допомогою рибалок витягнули з води рештки Святого. При цьому голова Святителя була прикріплена до тіла, а на місці усічення залишився лише шрам. Тіло святого єпископа Василія перевезли в Амасію та поховали в спорудженому ним храмі.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)