“Покладіть собі щодня дякувати Господу”, — свт. Ігнатій (Брянчанінов)

Покладіть собі за правило щодня дякувати Господу за вашу чашу, тобто за недуги, за всі скорботи Ваші.

Особливо подякою Богу відганяються скорботні помисли: при навалі таких помислів «подяка» вимовляється в простих словах, з увагою і часто, — доки не принесеться серцю заспокоєння.

У скорботних помислах ніякої немає користі: від скорботи не позбавляють, ніякої допомоги не приносять, тільки засмучують душу й тіло. Значить, вони від бісів — і їх треба відганяти від себе. Відганяються ж скорботні помисли «подякою» Богові.

Відганяються ж скорботні помисли «подякою» Богові.

Подяка спершу заспокоює серце, потім приносить йому втіху, згодом принесе й небесну радість — запоруку, передчуття радості вічної.

***

…«Подяка» з простеньких і небагатьох слів, а справи зробить більше, ніж зроблять його тисячі найрозумніших книг. «Подяка» — зброя, заповідана християнам Духом Святим через Апостола.

«Подяка» – зброя, заповідана християнам Духом Святим через Апостола.

«Подяка» — Апостольське, Боже вчення й переказ; подяка Богові творить чудеса та знамення! І бачаться ці ознаки не очима тілесними, а незрівнянно найкращими за них — очима душевними — і в душевній кліті: там від Божественного дотику залишає болісний вогонь скорботи тещу Петрову, й вона починає служити Господу.

Петро — образ віри: його теща — образ душі, найближчої родички Петру. Подяка сильна Богом всесильним, Якому вона приноситься!

Подяка сильна вірою, яка одна, рішуче одна, здатна сприйняти й осягнути необмежену силу Божу: у віри немає меж, як немає їх у Бога і всього, що стосується Бога.

Розум, яким би не був розумним, обмежений: не годиться для діл Божих. Все Боже, будь-який знак він зустрічає відштовхуванням: «Як? Невже? Чому?». Геть, непотрібний, відкинутий Богом!.. Прийдіть, свята віра та буревій проповіді Христової, спасіть нас!

***

Ось зброя, святий буревій проповіді Христової вручає рабу Христовому для боротьби з синами Єнакієвими — похмурими помислами та відчуттями смутку, що з`являються душі в образі страшних велетнів, які готові стерти її, поглинути її:

1-ші — слова: “Слава Богу за все”.

2-гі — слова: «Господи! Вдаюсь Твоїй Святій Волі! Буди зі мною Воля Твоя».

3-ті — слова: «Господи! Дякую Тобі за все, що Тобі завгодно послати на мене».

4-ті — слова: «Гідне по ділам моїм приймаю; пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм».

Ці короткі слова, запозичені, як бачите, зі Святого Письма, вживалися преподобними ченцями з дивовижним успіхом проти помислів печалі. Отці зовсім не входили в розміркування з помислами, що з’являлися, але, тільки-но поставав перед ними “чужинець”, вони хапалися за зброю дивовижну, та нею — прямо в обличчя, в щелепу “чужинця”!

Тому вони були такі сильні, здолали всіх своїх ворогів, стали наперсниками віри, а через посередництво віри — наперсниками благодаті, м’язами благодаті, звершили подвиги надприродні.

При появі сумного помислу або туги в серці, починайте від щирого серця, від всієї кріпості Вашої вимовляти одне з вищезазначених речень.

Вимовляйте його тихо, неспішно, не гарячкуючи, з увагою, щоб було чути лише Вам. Вимовляйте до тих пір, поки “іноплемінник” не піде зовсім, доки не з’явиться серці Вашому звістка про прихід благодатної допомоги Божої…

Із листів святителя Ігнатія (Брянчанінова)

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)