День пам’яті святих мучеників Тимофія та Маври

3/16 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодосія, ігумена Печерського, а також святих мучеників Тимофія та Маври.

Святі Тимофій і Мавра постраждали за Христа під час Діоклетіанового гоніння в Фіваїді (області Єгипту), де тоді ігемоном був Арріан.

Тимофій народився в поселенні Перапеї та був церковним четцем. Через двадцять днів після свого одруження з дівицею Маврою його схопили та привели на допит до Арріана.

Там Святий сміливо назвав себе християнином і відмовився віддати ігемону свої священні книги. Тоді розлючений Арріан наказав розжарити гострі залізні палки та вкласти їх у вуха Святого. Від цього катування у Тимофія витекли очі, і він повністю втратив зір. Потім мученику поклали в рот шматок дерева, зв’язали позаду руки, і повішали його вниз головою. До шиї ж Святого прив’язали важкий камінь. Муки страждальця були дуже тяжкими, й самі мучителі почали просити ігемона схиляти Тимофія до поклоніння богам не катуванням, а милістю. У той час Арріан дізнався, що в Святого є молода дружина, і наказав привести її.

Коли Мавра предстала перед ігемоном, то він наказав їй одягтися в найкраще вбрання, прикрасити себе та прийти до Тимофія, щоб переконати його звершити жертвоприношення.

Мавра погодилася і прийшла у світлому вбранні до свого чоловіка. Святий не міг бачити її, але відчував пахощі, що йшли від неї. Тоді Тимофій попросив свого батька – пресвітера Піколпоса, який стояв неподалік, – накинути йому на голову якесь руб’я, щоб він не відчував пахощів, що є джерелом хтивості та супутником диявола.

Коли Мавра почула такі слова свого чоловіка, то запитала, для чого він так її принижує, адже вона далека від того пороку, в якому він її викриває. Тимофій відповів жінці, що бачив її своїми духовними очима, коли вона виходила з дому, а поруч з нею – диявола, який схиляв її серце до мирських утіх.

Потім Святий почав переконувати свою дружину постраждати разом із ним за Христа. Мавра ж, якій було на той час всього 17 років, відповіла Тимофію, що боїться не стерпіти мук. Тоді чоловік порадив їй сподіватися на Господа, і помолився за неї Богу.

Після того Мавра, зміцнена Духом Святим, пішла до ігемона та докорила йому за те, що він губить людські душі. Почувши це, Арріан назвав Тимофія волхвом, який зачарував свою дружину, щоб вона не покорялася його наказам. Він почав пропонувати Маврі взати шлюб із сотником, коли вона овдовіє. Свята ж відповіла, що зреклася мирської суєти та обручила себе Христу, на Якого й уповає.

Слова Маври розгнівали Арріана, й він наказав вирвати їй волосся. Коли це зробили, Свята раділа, що таким чином очистилася від гріха, який звершила, прикрашаючи волосся, щоб спокусити свого чоловіка.

Після того Маврі відрізали пальці, але вона не відчула при цьому болю. Потім Святу кинули в котел із окропом, проте вона стояла в ньому так, неначе він був наповнений холодною водою.

Коли ігемон хотів перевірити, чи дійсно вода гаряча, то попросив Мученицю полити йому руку тією водою. Мавра виконала це, і рука ігемона так обпеклася, що з неї злізла шкіра.

Вражений дивом Арріан наказав відпустити Святу, але вона не встигла ще й відійти від місця катування, як він покликав її та знову й почав схиляти до жертвоприношення. Мавра ж залишилася непохитною в вірі.

Переможений стійкістю святих, ігемон наказав розіп’яти Мавру та Тимофія. Святих розіп’яли на хрестах поруч, і вони дев’ять днів та ночей утішали та зміцнювали один одного до звершення подвигу.

Наприкінці їхніх страждань сатана намагався спокусити Мавру їжею та питтям, оскільки вона відчувала сильний голод та спрагу. Проте йому це не вдалося. Тоді Мучениці з’явився світлосяйний муж, показав їй Небесні обителі, приготовані для неї та Тимофія, й сказав, що вранці Ангели Божі візьмуть їхні чесні душі.

Мавра розповіла про це видіння своєму чоловіку. Вранці вони дійсно завершили свій мученицький подвиг і віддали душі Господу. Кончина Христових страждальців настала близько 286 р.
Слава Богу вовіки. Амінь.